Демографічна складова розвитку населення
Відтворення населення – це постійне поновлення його чисельності та структури, як шляхом природної зміни поколінь, так і переходу одних структурних частин в інші.
За визначенням, запропонованим в енциклопедичному словнику “Народонаселення” – відтворення населення – це постійне оновлення населення в результаті процесів народжуваності і смертності, а для окремих регіонів та міграції.
У широкому розумінні поняття “відтворення населення” включає відновлення і розвиток складу населення: за статтю та віком; суспільними групами; національностями, сімейним станом; освітою, професійним складом.
У вузькому сенсі відтворення населення – це відновлення поколінь людей в результаті народжень і смертей.
Два типи відтворення населення:
– перший тип відтворення: низька народжуваність і низька смертність. Природний приріст до 10 чоловік на 1000 жителів (менше 1 проміле). Це призводить до скорочення трудових ресурсів, старіння нації;
– другий тип відтворення: висока народжуваність і низька смертність. Природний приріст перевищує 1,2 проміле (більше 12 чоловік на 1000 жителів).
Три типи відтворення населення:
– звужене: коли населення, живе, не відтворює собі заміну. Абсолютна чисельність поколінь які вмирають, перевищує чисельність поколінь, які народжуються;
– просте: покоління дітей, які приходять на зміну поколінням батьків, а покоління батьків рівні один одному по своїй абсолютній чисельності;
– розширене: характеризується збільшенням чисельності кожного нового покоління і зменшенням чисельності поколінь літніх людей.
Звужене, просте і розширене відтворення можна розглядати з двох точок зору:
– зміни поколінь по когортах, тобто яке за чисельністю залишила після себе когорта чоловіків або жінок певного року за весь плідний період свого життя;
– яку за чисельністю залишає після себе зміну, з урахуванням рівня смертності поколінь, кожна сукупність населення, вмирає на критичний момент проведення перепису населення.
Основи концепції демографічного переходу були закладені американським демографом Уорреном С. Томпсоном, який оприлюднив її 1929 року в статті “Населення”, опублікованій в “Американському соціологічному журналі”. 1945 інший американський демограф Френк В. Ноутстайном вперше ввів у науковий обіг поняття “демографічний перехід” в одній зі своїх наукових робіт.
Такі вчені, як А. Ландрі, Ж. Буржуа-Піша (Франція), Ф. Ноутстайном, Д. Каугольях, С. Енке (США) є прихильниками однієї з теоретичних схем розвитку і завершення демографічного переходу в різних регіонах світу, а саме, концепції раціоналізму. Її прихильники протиставляють свідоме обмеження кількості дітей у сім’ї, іманентна міському індустріальному суспільству, ірраціональності репродуктивного поведінки індивідів у традиційному аграрному суспільстві.
Друге теоретичне спрямування грунтується на відносній незалежності еволюції народжуваності від динаміки смертності та пов’язані з іменами американських демографів К. Девіса і Дж. Блейка і австралійського демографа Дж. Колдуелл. Вони вважають, що і народжуваність, і смертність детерміновані до соціально-економічних умов, однак механізм цієї детермінації для них різний. Тому демографічний перехід теоретично не є універсальним процесом, а його практична загальність є наслідком перенесення соціальної організації, способу життя та світогляду.
У країнах Східної Європи, включаючи колишній СРСР, поширеною стала концепція демографічного переходу як соціально обумовленого процесу зміни типів гомеостатичного регулювання відтворення населення. Її обгрунтували в своїх працях такі вчені як З. Павлик, А. Вишневський, П. Калатбарі. Суть її полягає в тому, що безперервність процесу відновлення генерації передбачає тривале збереження відносно стабільного рівноваги між видом і навколишнім середовищем. Тому процес відтворення населення завжди протікає на підставі самоорганізації, що забезпечує підтримку демографічної рівноваги (демографічний гомеостазіс) за допомогою соціально-культурних регуляторів – демографічного механізму.
Історичні типи відтворення населення:
– Архетип – вихідний тип відтворення характерний для докласового суспільства. Зміна поколінь вже знаходиться під соціальним контролем, але дії останнього істотно обмежені.
– Традиційний (примітивний, доіндустріальний або екстенсивний) – тип відтворення населення, який панував в докапіталістичних класових суспільствах, основою яких була аграрна економіка. Характеризується стабільними умовами демографічної рівноваги і однотипним соціально-культурним механізмом регулювання демографічної поведінки.
– Сучасний (раціональний або інтенсивний) – новий тип відтворення населення, поява якого обумовлена НТР. Йому притаманна докорінна трансформація чинників народжуваності і смертності, зміна всієї системи демографічних відносин, що набувають активний і гнучкий характер, економічність і стійкість демографічного процесу.
Фази демографічного переходу:
– висока народжуваність і велика смертність, що пояснюється низьким рівнем життя населення і слабким розвитком медицини;
– за рахунок підвищення рівня життя і поліпшення медичного обслуговування зменшується смертність за традиційно високої народжуваності. Населення різко збільшується, темпи природного приросту перевищують 1,2% о. Саме на цю фазу припадає демографічний вибух – швидкі темпи зростання приросту населення (більше 1,8% о);
– народжуваність зменшується завдяки підвищенню соціально-економічного статусу жінки; смертність в межах 0,2-0,6% о. У цій фазі знаходяться країни першого типу відтворення. Природний приріст малий або негативний. Коли він знижується до 0,2% о, настає демографічна криза.
Демографічна революція (демографічний переворот) – корінне якісне стрибкоподібне зміна процесу відтворення населення, розрив зі старими методами демографічного регулювання.
Перша демографічна революція сталася з переходом населення від архетипових до традиційного типу відтворення і пов’язана з соціально-економічним переворотом, відомим під назвою неолітичної революції.
Друга демографічна революція забезпечила перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення. Цей перехід почався в кінці XVII століття і не завершився на більшій частині планети. Відбулися радикальні зміни в структурі причин смерті і в структурі демографічного поведінки.
Дві фази демографічної революції, перша – переворот в смертності, друга – переворот в народжуваності. Кожна з них відображає принципові якісні зрушення в системі соціального контролю над смертністю і народжуваністю і знаходить вираз у відповідних кількісних змінах – у зниженні рівня обох цих процесів.
Різночасність початку і синхронність розвитку обох фаз демографічної революції призводить до того, що протягом відносно короткого часу назріває демографічний вибух, і населення переживає небувало швидке зростання чисельності, яка може збільшитися за сторіччя значно більшою мірою, ніж за всю попередню історію.
Найбільш загальними демографічними показниками є коефіцієнти, які розраховуються на основі зіставлення абсолютних показників. Демографічні коефіцієнти служать для вимірювання частоти демографічних подій, опис і аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх у часі і просторі, для різного роду порівнянь. Демографічні коефіцієнти виражають в одиницях, відсотках або проміле.
Ідея обчислення відносних чисел виникла при перших спробах кількісного виміру демографічних процесів і зав’язана з іменами Дж. Граунта і У. Петті. У вітчизняній літературі найбільш повне уявлення про демографічні коефіцієнтах наведене в роботах
М. В. Птухи і Ю. А. Корчак-Чепурковський.
Клас “А”. Показники відображають уявлення про відтворенні населення як безперервний процес, що відбувається з певною інтенсивністю.
Демографічні коефіцієнти характеризують:
– швидкість зміни населення в цілому як сукупності людей, постійно змінюваної під впливом демографічних подій, які збільшують або зменшують її;
– інтенсивність демографічних процесів у населенні і в когортах;
– міру заміщення одних поколінь іншими;
Клас “Б”. Структурні коефіцієнти поділяють:
– перший з них – показники завантаженості вимірює співвідношення окремих частин населення між собою та іншими частинами населення;
– другий різновид характеризує частки людей (або подій), що мають певні ознаки, в тих чи інших частин населення або їх групам.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)