Декамерон – скорочено
Новела друга
ПЕРШОГО ДНЯ
Цю новелу своїм десятьом друзям розповіла лагідна і красива НЕЙФІЛА.
Колись в Парижі проживав добрий і чесний торговець сукенами Джанното ді Чівіньі. Вів він дружбу з таким же багатим і чесним купцем, іудеєм на ім’я Абрам. Піклуючись про спасіння душі свого друга, став Джанното переконувати друга перейти в християнську віру. Іудей захищав віру, в якій був народжений, проте пізніше прислухався до вмовлянь Чівіньі і висловив бажання з’їздити в Рим і подивитися, як дотримуються християнських правил Отці Церкви на чолі з самим папою.
Джанното зажурився: він добре знав про “окаянства і злонравии” церковної верхівки. Чи можна після спостереження за життям тата і кардиналів прийняти християнську віру? Він намагався переконати Абрама, але той сів на коня і поїхав до Риму.
У Римі він зумів переконатися в тому, що і тато, і кардинали, і прелати відкрито распутничают, пиячать, віддаються гріху обжерливості і беруть хабарі.
Повернувся Абрам і на розпитування свого друга відповів, що церковні влади роблять все, щоб своїм огидним поведінкою стерти віру християнську з лиця землі.
“Незважаючи на це, – зробив несподіваний висновок Абрам, – християнська віра все шириться і торжествує. Це означає, що її опорою і оплотом є Дух Святий. Вона справжнє всіх інших. Тому я готовий прийняти хрещення. Я неодмінно стану християнином. Йдемо ж до церкви! “
новела десята
ШОСТОГО ДНЯ
Цю новелу розповів друзям Дионео.
У селищі Чертальдо в колишній час жили люди знатні і заможні. Раз на рік сюди був збирати пожертви чернець ордену Святого Антонія брат Лука. Він був великий балакун і йому завжди вдавалося непогано поживитися за рахунок роззяв. Він закликав допомагати монахам зерном і хлібом, а також сплачувати грошові внески. А за це, мовляв, Антоній весь рік буде берегти худобу.
Одного разу під час проповіді краснобай так розійшовся, що пообіцяв прихожанам показати перо з крила архангела Гавриїла, яке він упустив в Назареті, коли приніс Діві Марії благу звістку.
Два потішника вирішили посміятися над ченцем і потягли це перо з його речей. Перо архангела насправді було пером папуги, які були тоді в Тоскані рідкістю. Натомість же молоді люди підклали в скриньку вугілля.
Лука при великому скупченні народу відкрив свій скринька і виявив там вугілля. Він не розгубився, а взявся за довгий розповідь про свої вигаданих подорожах, мовляв, бродив він по світу і збирав святі реліквії. Наприклад, пузиречек з дзвоном дзвонів храму Соломона і вугілля, на яких був засмажений святий Лаврентій. Ларчик з вугіллям дуже схожий на скриньку з пером архангела – ось Лука і перелякав. Але це й на краще, це божественний знак – адже через два дні якраз Лаврентієв день.
Роззяви стали тіснитися у скриньки і просити дозволу доторкнутися до священних вугіллю. Тоді брат Лука став малювати цими вугіллям хрести на стінах і на білих сорочках дурнів. У цей день йому вдалося зібрати особливо багато пожертвувань.
Два потішника вдосталь насміялися, бачачи, як спритно Лука викрутився зі складного становища. Прийшли вони до Луки і повернули йому перо.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)