Декаданс
Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. Д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як прояв “присмеркової доби”, коли дійсність, втиснена у абсолютизовані схеми раціоналізму, втрачала свій смисл. Відтак митці закликалися до подолання кризової ситуації, до створення нових естетичних та етичних цінностей, які випливали б з основ тогочасної, ще досить молодої “філософії життя”, яка реабілітувала не просто ірраціональні принципи, а й критерій єдності світу. В цьому аспекті представники Д. були близькі до символістів. Однак марно було б шукати чистого Д., значно продуктивніше-вбачати його елементи у творчості конкретного письменника (естетизація потворного у Ш. Бодлера, естетизм в О. Уайльда, підкреслений індивідуалізм в А. Стріндберга, аморалізм у М. Арцибашева чи В. Винниченка та ін.). Накладання смислового значення Д. на артистизм призвело до непорозуміння між І. Франком та В. Щуратом, котрий у статті “Літературні портрети. Іван Франко” відзначив високий естетичний рівень збірки “Зів’яле листя”, але поет, вихований на принципах позитивізму, сприйняв таку оцінку як звинувачення у Д. Водночас слід обережно виводити філософські джерела Д. з “філософії життя”, як, приміром, із теорії Ф. Ніцше, котрий у своєму запереченні закостенілої офіційної моралі та здеградованого християнства апелював до сильної, здорової людини, розглядав своє вчення як протест проти загального занепаду культури та людства. На жаль, Д., керуючись такими ж настановами, мимоволі сам переймався хворобливими симптомами “кінця віку”, що не могло не позначитися на творчості самих митців.
Related posts:
- ДЕКАДАНС, МОДЕРНІЗМ, АВАНГАРДИЗМ У багатьох народів світу є книги, що шануються людьми як священні: Веди, Авеста, Біблія і Коран. Вони пов’язані з релігійними віруваннями людей і справили великий вплив на духовний розвиток усієї земної цивілізації. Без них неможливо уявити розвиток літератури і мистецтва, адже це найдавніші пам’ятки культури. Веди Веди, або Ведична література (санскр. Веда – знання) – […]...
- ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ ХІХ СТ. СВІТОГЛЯДНО-ЕСТЕТИЧНІ ЗРУШЕННЯ В МИСТЕЦТВІ ТА ЛІТЕРАТУРІ. ПОНЯТТЯ ПРО ДЕКАДАНС – ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ Мета: формування предметних компетентностей: допомогти учням зрозуміти основні тенденції розвитку літератури в середині ХІХ століття; розвивати навички складання опорних конспектів, виділяти головне, уміння систематизувати й узагальнювати набуті знання, використовувати міжпредметні зв’язки; прищеплювати любов до художнього слова; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативної: розвивати навички роботи в групі; інформаційної: розвивати навички […]...
- Загальна характеристика провідних шляхів розвитку поезії середини ХІХ ст. Світоглядно-естетичні зрушення в мистецтві та літературі. Поняття про декаданс – ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – II ПОЛОВИНИ XIX ст. – ІI семестр Мета: допомогти учням зрозуміти основні тенденції розвитку літератури в середині ХІХ століття; розвивати навички складання опорних конспектів; учити визначати головне, систематизувати й узагальнювати набуті знання, використовувати міжпредметні зв’язки; виховувати любов до художнього слова. Оснащення: портрети письменників середини ХІХ століття, виставка поетичних збірок. Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу. Кожна людина є Всесвітом. Вона з ним […]...
- Тести для самоконтролю – Життєвий шлях і світогляд І. Франка 1. За що студента Львівського університету І. Франка вперше було заарештовано в 1877 році: А) за зберігання нелегальної літератури; Б) за нелегальний перетин кордону; В) за листування з М. Драгомановим; Г) за зв’язки із кримінальним світом? 2. Яка з жінок стала дружиною І. Франка (за сприяння Олени Пчілки): А) Ольга Хоружинська; Б) Ольга Рожкевич; В) […]...
- Твір на тему: Провідні мотиви творчості Байрона Класицистичні погляди Байрона здаються несподіваними для поета, чиє ім’я увійшло в історію англійської і світової літератури як найбільш впливового виразника романтичного світогляду. У його “Щоденниках і листах” висловлено чимало міркувань про поезію і прозу як минулого, так і майбутнього, але думки ці такі ж суперечливі, як і сама постать великого майстра. А щоб хоч трошечки […]...
- Твір на тему – Михайло Старицький – видатна постать в історії української літератури та театру Ознайомившись із творчим та життєвим шляхом Михайла Старицького, я дізналася, що він був не тільки талановитим митцем, а й темпераментною, свободолюбною особистістю з веселою вдачею. На мою думку, його обдарованість проявлялася у всіх діяннях, якими займався Старицький, адже нам він відомий як видатний актор, талановитий режисер, сумлінний громадський діяч і вражаючий поет. Особисто мене захоплює […]...
- Запорожская старина “Запорожская старина” – фольклорні й історико-літературні збірки, упорядковані і видані І. Срезневським у Харкові 1833-38 в шести випусках. Основну частину змісту складали історичні пісні і думи XVI-XVTII ст. (“Втеча трьох братів із города Азова”, “Отступник Тетаренко”, “Надгробна пісня Чураю”, “Подвиги Сави Чалого”, “Мазепа” та ін.), а також народні перекази, легенди, уривки з козацьких літописів, “Історії […]...
- ЗИМОРОВИЧ СИМОН ЗИМОРОВИЧ СИМОН (1608 – 1629) – український і польський поет, молодший брат Б. Зиморовича. Прожив коротке життя. Обіймав посаду члена магістрату у міському уряді. До весілля свого брата Б. Зиморовича написав поетичну збірку “Роксоланки, або Руські дівчата”. Поет уславлює землю України, місто Львів, яке він називає “роксоланською двоградною столицею”, бо в ньому живуть два народи […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – П. ТИЧИНА – ЕСТЕТИЧHE НОВАТОРСТВО ПОЕЗІЇ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС 1. Яка збірка П. Тичини принесла йому славу геніального поета? Після виходу в світ дебютної збірки поезій П. Тичини “Сонячні кларнети” його почали називати князем поетів. Книга вразила сучасників письменника незвичайним небесним звучанням, неповторною ритмікою і оригінальною образністю. Кожен рядок збірки стверджував, що в українську літературу прийшов геніальний поет. Рання творчість Тичини – унікальне явище […]...
- Скальд Скальд (давньосканд. skald – поет, співак) – поет дописемної художньої творчості при дворах правителів скандинавських держав, який складав пісні про походи норманських вождів та пригоди вікінгів. Основні свідчення про поезію С. зафіксовані у “Молодшій Едді”. Переважна більшість віршів С. з’явилася у Х-ХП ст. Характерна ознака поезії С – вельми ускладнена тропіка з алегоричними перифразами (чоловік […]...
- Сходинки Маяковського По драбинці Маяковського пробіжися, Думаючи! Чому до сих пір нікому, навіть найближчим учням і послідовникам Володимира Маяковського, не вдалося не те що перевершити, а навіть наблизитися до вершин його віршованих творів? Здавалося б, поет сам дав готовий рецепт або навіть, якщо хочете, “технологію виробництва” віршів, ніби пиріжків якихось, в своєму “Як робити вірші”. На це […]...
- Гійом Аполлінер (1880-1918) Гійом Аполлінер (справжнє ім’я Вільгельм Аполлінарій Костровицький) (1880-1918) стоїть біля витоків французької поезії ХХ століття. Особлива емоційність віршів Аполлінера естетизує області діяльності людини, що вважалися до того непоетичними. Аполлінер радив сучасним поетам звертатися до романного досвіду. Він орієнтує вірш на асоціативний образ, вводить у тканину тексту некнижкові слово, поетичність підтримується як за допомогою рими, так […]...
- Товариш “Товариш” – літературно-художній, науковий журнал, виданий українською студентською молоддю у Львові 1888 заходами І. Франка, М. Павлика, В. Будзиновського та С. Козловського. У першому номері вміщено оповідання І. Франка “Домашній промисел”, його переклад двох епіграм К. Гавлічка-Боровського, єврейської народної поезії, статтю “Наша публіка”, а також вірші М. Старицького “На Вкраїні” (під псевдонімом Гетьманець), К. Попович […]...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад…” арабського поета Кааба […]...
- МИКОЛА КОСТОМАРОВ – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Микола Іванович Костомаров увійшов у історію української культури як поет, прозаїк, драматург, публіцист, історик, фольклорист, професор Київського та Петербурзького університетів (літературний псевдонім Ієремія Галка). Як поет М. Костомаров заявив себе у ранній період творчості. Дві збірки віршів (“Украинские баллады Иеремии Галки” і “Ветка. Малорусские стихотворения Иеремии Галки”) виразно представляють Костомарова-романтика. У зв’язку з його арештом […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО – 9 клас 1. Проблематика п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон”. 2. Роль образу Сехісмундо в п’єсі П. Кальдерона “Життя – це сон”. 3. Бароко як синтез традицій. 4.”Життя – це сон” як втілення світоглядних і художніх принципів бароко. 5. Система образів п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон”… 6.Значення творчості Кальдерона у розвитку європейської драми. 7.”Поет […]...
- Жанр, розмір, композиція вірша “До моря” Твір “До моря” вбирає риси, характерні для жанру елегії. Історична, біографічна і філософська лірика переплітаються, наділяючи твір глибоким змістом. У вірші очевидна тісний взаємозв’язок пейзажної і особистісної тим, їх специфіка говорить нам про те, що даний текст написаний відповідно до канонів романтизму – глобального напрямку в світовому мистецтві. Воно характеризується особливою увагою творця до природи, […]...
- Ставлення до творчості Пушкіна Твори О. С. Пушкіна займають гідне місце не тільки в російській літературі, а й у досягненнях світової культури в цілому. Тому важливо кожній культурній людині знати спадщину цього великого поета, і висловлюючи своє ставлення до його творчості, не забувати про дбайливе ставлення до надбань культури. Ставлення до творчості Пушкіна Моє ставлення до творчості О. С. […]...
- Виконайте завдання 1. Назвіть провідні напрями мистецтва XVII століття. 2. Визначте характерні ознаки літератури бароко. 3. Поясніть назву п’єси Кальдерона “Життя – це сон”. 4. Яку національну літературу презентує творчість Мольєра? Що таке “висока комедія”? Наведіть приклади таких комедій. 5. Визначте характерні особливості класицизму. Назвіть найвидатніших представників цього напряму. 6. Поясніть, чому класицизм став провідним напрямом у […]...
- Модернізм Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія обстоювала емпіричні, жорстко верифіковані дані єдиним джерелом достеменного знання при принциповому нехтуванні іншими, зокрема, ірраціональними джерелами та посталою на підвалинах цієї філософії “соціально-реалістичною критикою”, схильною […]...
- Терем “Терем” – літературно-художній збірник, упорядкований Ф. Федорцівим, виданий накладом видавництва “Шляхи” у Львові, 1919. Містить поезії, новели, оповідання, літературно-критичні огляди нових видань, рецензії, статті з питань мистецтва. Поезія репрезентована творами С. Руданського, С. Чарнецького, О. Жихаренка, циклом віршів П. Карманського “Галицький пейзаж”, М. Козинського “Тремтіння”, проза – новелами та оповіданнями М. Яцківа (образки “Скам’яніла країна”, […]...
- Експресіонізм Експресіонізм (лат. expression – вираження) – літературно – мистецька стильова тенденція авангардизму, що оформилася в Німеччині на початку XX ст., передовсім у малярському середовищі (об’єднання “Міст” та “Синій вершник”), проіснувавши до початку 30-х. Джерела Е. наявні в романтизмі, у “філософії життя” (Ф. Ніцше, А. Бергсон, А. Шопенгауер та ін.), його естетика постала на запереченні не […]...
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- Філософія і література Філософія і література – багатоаспектна проблема, в процесі осмислення якої розкривається роль філософії у творчості письменника, її значення для розуміння та інтерпретації художніх творів, роль мистецтва слова в поширенні філософських ідей. Для літературознавства суттєве значення має грань проблеми, позначена терміном “філософія літератури”. Внаслідок особливої уваги письменника до універсальних аспектів буття, світобудови, сенсу людського життя його […]...
- Неопозитивізм Неопозитивізм – третій етап у розвитку позитивізму, заснованого О. Контом (1798 – 1857) і продовженого в кінці XIX століття емпіріокритицизм на чолі з Е. Махом (1838 – 1916) і Р Авенаріусом (1843 – 1896). Якщо для першого позитивізму було характерно прагнення перетворити філософію на різновид наукового пізнання, позбавленого всяких метафізичних підстав і зводиться до опису […]...
- ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН (рр. та місце нар. і см. невід.) – поет. Навчався, очевидно, в Харківській колегії, де потім був викладачем. У 1736- 1737 рр. викладав поетику, згодом – риторику, у 1738-1739 рр. – професор філософії і префект колегії. Подальша доля невідома. 1739 р. видав старослов’янською мовою поетичну книжку “Епінікіон” на честь Анни Іоанівни, де описав […]...
- МИСТЕЦТВО, ДОБІ СУЧАСНЕ – ARS РОЕТІСА – Михайло Орест Часто ввижалось поетам, що слово велике в мистецтві Їм, як обранцям, дано мовить потомним вікам; Повною змістів нових їм здавалася власна епоха, Втілити значність її порив плекали вони. (Мислить подібно юнак: ніби так не любив ще ніколи Жаден, як він, і ніхто радостям так не радів). Я не дивуюсь, обітниці роду такого і гасла Чуючи […]...
- Автор Автор (лат. au(c)tor – засновник) – митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому художньому творі. Усвідомлення самобутнього авторства як категорії, відповідної творчій, неординарній особистості, виникло у зрілий період еволюції мистецтва, на стадії переходу від фольклорно-колективного чину до індивідуального. Проблема автор набуває особливої наукової гостроти, коли йдеться про необхідність встановлення адекватного імені митця, що при […]...
- Веризм Веризм (італ. verismo, від лат. verus – правдивий) – реалістичний напрям в італійській літературі та мистецтві, сформований в останній третині XIX ст. під впливом класичного реалізму, натуралізму європейських літератур та своєрідності національної дійсності в Італії після Рисорджименто – боротьби за національну єдність країни (1870). В., заснований Дж. Вергою, розвинутий Л. Капуаном, М. Чамполі, П. Масканьї, […]...
- Футуризм в літературі Футуризм (від лат. Futurum – майбутнє) – художня течія в мистецтві перших двох десятиліть XX століття, що видається за “мистецтво майбутнього”. Народженням цієї течії прийнято вважати опублікований в 1909 році “Маніфест футуристів”, автором якого був італійський поет Ф. Т. Марінетті. У ньому заперечувалися загальноприйняті поняття, цінності, спадщина минулого (соціальний устрій, громадський порядок, мораль, релігія, мистецтво, […]...
- ЛІТЕРАТУРА РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця XIX – початку XX століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури Початок нового століття був охарактеризований великими зрушеннями у мистецтві і літературі. Особливого впливу зазнало мистецтво після усвідомлення того, що “померли всі боги, залишилась одна людина” (Фрідріх Ніцше). Людина стає центром художнього твору і уособлює цілий світ, який […]...
- Поезія “Визначення мистецтва” як вияв художньої філософії Б. Пастернака – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – О. БЛОК, А. АХМАТОВА, Б. ПАСТЕРНАК – “СРІБНА ДОБА” РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – 11 клас Б. Пастернак – поет підкреслено нетрадиційний, відмінний від інших поетів, своїх сучасників, як за поетичною манерою, так і за тематикою. Його не цікавлять злободенні, гостро-соціальні, політичні та громадянські теми, які були актуальні у сучасній йому радянській поезії. Центральне місце в його творчості відведено темі природи. Пастернак уподібнює природу людині, пейзаж у нього стає не тільки […]...
- Амвросій Лук’янович Метлинський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Амвросій Лук’янович Метлинський за життя вів дуже різнобічну діяльність. Окрім того, що він був літературознавцем та науковцем (з 1843 по 1849 рік – професор руської словесності Харківського університету, з 1849 по 1854 – професор Київського університету), А. Метлинський був ще й поетом, і видавцем. Хоча ним були видані найцінніші збірки того періоду – “Южный русский […]...
- Вільям Вордсворт (1770-1850) Вільям Вордсворт, англійський поет, народився 7 квітня 1770 у невеликому містечку и графстві Камберленд. З дитинства майбутній поет відзначався старанністю та здібностями до навчання. Втративши батьків у юному віці, пін був вихований дядьком і здобув гарну освіту в Кембриджі, куди вступив у 1788 році. Тут пін рано виявив цікавість до літератури, особливо до творів […]...
- Хто написав повісь “Шинель” Цю повість написав Микола Васильович Гоголь (1809-1852) – великий російський класик, драматург, критик і публіцист, автор поеми “Мертві душі” і збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”, які увійшли до шкільної програми. Своє дитинство М. В. Гоголь провів в Сорочинцях (Полтавська губернія). Народився в небагатій родині дворян Василя Опанасовича і Марії Іванівни Гоголь-Яновських. Всього було 12 […]...
- Літературна Україна “Літературна Україна” – щотижнева газета, орган правління СПУ. Заснована 1927 у Києві (в різні часи виходила у Харкові, Луганську, Уфі, Москві) як орган ВУСППУ (до 1934). Мала назву “Літературна газета” (до 1962), друкувалася також під назвою “Література і мистецтво” (1941-45). Обов’язки головного редактора “Л. У.” виконували Б. Коваленко, І. Ле, П. Усенко, І. Кочерга, Л. […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- Лібортени, або Лібертини Лібортени, або Лібертини (лат. libertinus – вільновідпущений) – представники вільнолюбної тенденції у французькій літературі XVII ст., що вивільнялася з-під засилля-релігійної та світської догматики, захоплювалася повнотою земного життя, обстоювала принципи свободи особистості (поет Т. де Віо, філософ П. Гассенді, романісти Ш. Сорель, С. Сірано де Бержерак та ін.). Традиція Л. спостерігалася у творчості Ж.-Б. Мольєра, Ж. […]...
- ЛАТВІЙСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ ХОЧЕ ТОВАРИШУВАТИ З УКРАЇНСЬКИМ МОДЕРНІЗМОМ – Юрій Садловський ( МАЙЖЕ ЗАКЛИК) Модернізму, утвореному, як протидія реалізму у другій половині 19-го сторіччя, вистачало і філософії позитивізму, і своєї та чужої естетики. Не вистачало лише дружби. Скажімо такої, яка існувала між поетами-модерністами Латвії з поетами та письменниками російського срібного віку. Ось, що стосується української та латиської літератур, то жодних безпосередніх, прямих зв’язків та стосунків між […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...