Деградація земельних (грунтових) ресурсів
Під деградацією (від лат. Gradus – ступінь і приставки de, що означає рух вниз) земельного, грунтового покриву розуміють процес його погіршення і руйнування в результаті негативного впливу людської діяльності. Така деградація відбувалася протягом всієї історії людства. Вчені підрахували, що в результаті нераціонального землекористування людство за історичний період свого розвитку вже втратило від 1,5 млрд до 2 млрд га колись продуктивних земель, тобто більше, ніж вся сучасна площа ріллі. І в наші дні в результаті деградації грунту зі світового сільськогосподарського обороту щорічно вибуває у середньому 8-10 млн, а за максимальними оцінками – навіть 15-20 млн га продуктивних земель. Вони перетворюються на пустки або пустелі або йдуть під забудову.
Згідно найбільш загальним уявленням, зменшення родючості грунтів нині спостерігається на 30-50% всієї поверхні суші. При таких темпах деградації грунтовий покрив планети, як вважають деякі вчені, може бути повністю виснажений вже через 100 років. Особливо великі втрати грунту в країнах, що розвиваються з їх швидко зростаючим населенням і відсталою агротехнікою. У результаті, за оцінкою ООН, тільки прямі втрати від деградації грунтів щорічно складають 40 млрд дол
Процеси деградації грунтів та їх причини показані на малюнку 14. Аналіз цього малюнка приводить до висновку, що головний бич земельних ресурсів на земній кулі – водна ерозія (від лат. Erosia – роз’єднання), яка призводить до руйнування і знесення грунтового покриву потоками води. Американські вчені підрахували, що у ваговому відношенні тільки орні землі щорічно втрачають 24 млрд т родючого грунтового шару. Це еквівалентно руйнування всього пшеничного пояса в південно-східній частині Австралії. При цьому більше половини всіх втрат наприкінці 1980-х рр.. припадало на чотири країни: Індію (6 млрд т), Китай (3,3 млрд), США (3 млрд) і СРСР (3 млрд т). На поверхні Землі модулі стоку зважених наносів, що характеризують інтенсивність водної ерозії, змінюються в дуже великих межах – залежно від рельєфу, складу грунтів, клімату, рослинності, характеру землеробства. Ясно, що на території кристалічних щитів вони порівняно невеликі, а, скажімо, на лесових плато – величезні.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
На другому місці – вітрова ерозія (дефляція). Вона найбільш поширена в посушливих степових районах, для яких характерні пилові бурі. На обидва ці види ерозії припадає приблизно 85% загальних втрат грунту. Коли говорять про щорічні втрати в розмірі 6-7 млн га, то мають на увазі втрати саме від ерозії.
Як показує аналіз малюнка 14, крім ерозії великої шкоди грунтовим ресурсів планети завдає їх хімічна і фізична деградація. Під фізичною деградацією розуміють руйнування грунтового покриву при гірських, будівельних, інших подібних роботах. А хімічна деградація – це забруднення грунтів важкими металами, різними хімічними сполуками.
Серед причин деградації грунтів особливо виділяється надмірне пасовищне скотарство (перевипасання худоби), найбільш характерне для цілого ряду країн Азії та Африки. Велику роль відіграють зубожіння і вимирання лісів, а також сільськогосподарська діяльність – наприклад, вторинне засолення і заболочування при зрошуваному землеробстві, руйнування грунтового шару в результаті неправильних сівозмін, застосування важкої сільськогосподарської техніки, невідповідних для тих чи інших природних умов методів оранки й ін
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
Рис. 15. Ступінь деградації грунтів у світі (по “Ріо-92”)
Ступінь деградації грунтів може бути різною. Звичайна класифікація включає чотири наступних градації: слабка (легка), помірна, висока і дуже висока ступінь. Як показує малюнок 15, дуже високий ступінь, при якій грунтовий покрив фактично повністю руйнується, здавалося б, майже не поширена. Але потрібно мати на увазі, що навіть 1% дуже сильно деградованих орних земель в масштабах всієї планети становить 13 млн га. Високої ж і помірною деградації схильні майже 2/3 орних земель.
Аналіз таблиці 22 показує, що загальна площа деградованих земель особливо велика в Азії, Африці і Південній Америці. Частка ж таких земель найбільш висока в Європі, але перевищує середньосвітовий рівень і в Центральній Америці, і в Азії, і в Африці. З видів деградації в усіх регіонах переважає водна ерозія. Великою часткою високою і дуже високого ступеня деградації особливо виділяються Центральна Америка і Африка. Що ж стосується факторів деградації, то, як і слід було очікувати, в Африці та Австралії на першому місці виявляється перевипасання худоби, в Азії і Південній Америці – збезлісення, а в Північній і Центральній Америці і Європі – нераціональне землеробство.
Малюнок 16 дозволяє, хоча і в більш генералізованої формі, як би спроектувати дані таблиці про ступінь деградації земель на всю територію земної суші.
У Росії деградація земель також взяла дуже великі масштаби. Тільки за останні чверть століття площі сільськогосподарських угідь в країні скоротилися більш ніж на 35 млн га. Бичем сільського господарства стала водна та вітрова ерозія. За останніми даними, під загрозою Еродування знаходяться 120 млн га сільськогосподарських угідь, а вже зазнали ерозії землі перевищують 50 млн га. Загальний збиток від ерозії грунтів оцінюється мільярдами рублів, в основному через зниження врожайності.
У багатьох країнах роблять зусилля щодо збереження земельного фонду і поліпшення його структури. У регіональному і глобальному аспекті їх все більш координують спеціалізовані органи ООН – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) та ін Одним з прикладів результативності подібних зусиль може служити світова грунтова карта, дозволяє більш достовірно оцінити глобальний агроприродного потенціал.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)