Давня і середньовічна Індія
В Індії виникла одна з найдавніших цивілізацій планети, що є предметом гордості сучасної політичної та культурної еліти країни. Релігійні та соціально-політичні традиції країни сягають корінням в старовину, що в значній мірі визначає специфіку політичної культури.
У 3-му тисячолітті до нашої ери існувала розвинена культура Мохенджо-Даро і Хараппа. Дискусійною залишається оцінка рівня розвитку доарийских, протодравідійскіх культур, які вплинули і на культуру аріїв, які прийшли на Індостан в середині 2-го тисячоліття до нашої ери. У 1-му тисячолітті до нашої ери сформувалися священні тексти (Веди, араньяки, упанішади і ін.) І епоси (Махабхарата і Рамаяна), що склали фундамент індуїзму та індійської культури. Виникли й перші нормативно-державні тексти (закони Ману, Артхашастра). Державність арійських народів формувалася в Північній Індії у вигляді безлічі князівств-вождеств. У 1-му тисячолітті до нашої ери оформилося розподіл населення на 4 варни: духовний стан брахманів, стан воїнів – кшатріїв, стан селян – вайшьев і нижчий стан шудров. З’явилися і “недоторканні”, ким ставали особи, які виконували найбільш “нечисті”, з точки зору індуїзму, роботи і представники автохтонних відсталих племен. Селянство було об’єднано в громади. Існував рабовласницький устрій.
У VI-IV століттях до нашої ери в Індії набув поширення буддизм, який навіть став панівною релігією в державі Ашоки (273-236), але потім був витіснений індуїзмом. Розвивався також джайнізм.
У IV столітті до нашої ери долина Гангу була завойована Магадхой (династія Нандо), а Інду (знаходився в V-IV столітті. Під контролем Ірану) – Олександром Македонським. У 327-325 роках його війська перейшли Інд, але не змогли подолати опір североиндийских князівств.
Після смерті Олександра на захід від Індії утворилися грецькі держави, і тим самим контакти Індії з Заходом стали більш стійкими (північний напрямок). За часів Римської імперії вони не переривалися, хоча доповнилися південним напрямком (через Африку і Середній Схід).
У 317 році територія Магадхі опинилася під владою заснованої Чандрагуптой династії Маур’їв, яка продовжила експансію Нандов. Після поразки Селевка I, яке він поніс від Чандрагупти, межі володінь Маур’їв просунулися на територію сучасного Пакистану, а при Ашоке – і на частину Афганістану (під його влада не потрапила лише південна частина Індостану).
З II столітті до нашої ери Індія занурюється в стані роздробленості, і між різними князівствами починаються нескінченні війни. У північну Індію відбувалася експансія греко-бактрийцев, парфян, кушан і ефталітов. На початку IV столітті нашої ери навколо Магадхі була створена нова потужна імперія – Гуптів. До її падіння в VI столітті це було одне з найбагатших і сильних держав в світі. У середовищі індусів формується система каст – вузьких станових груп, в яких соціальні функції і професія передаються у спадок і які об’єднані районом проживання, ендогамії і вірою в міфічного спільного пращура. Індус не повинен був займатися діяльністю, яка не властивою його касти.
З VIII століття починаються набіги мусульманських держав в Індії. У 1206 році виник мусульманський Делійський султанат, до початку XIV століття контролював майже весь Індостан. Вдалий похід в 1398-1399 роках Тимура, розграбували Делі, підірвав сили султанату і привів до його поступового розпаду до середини XV століття.
До кінця XV століття зв’язок Європи і Індії підтримувалася, головним чином, через посередників (купців, рідкісних мандрівників) і не мала прямого життєвого для обох цивілізацій політико-культурного та економічного значення: прянощі та інші екзотичні товари були дороги, приносили великі прибутки, але не надавали визначального впливу на характер економіки і культури обох регіонів, хоча і змушували європейців шукати зручний шлях до багатств Індії, і цей пошук привів до Великих географічних відкриттів і розширенню європейського ареалу впливу.
У XVI століттях відбулася нова територіальна консолідація Індії. У 1526 року імператор Кабула Бабур, який вважав себе нащадком і Тимура і Чингісхана, захопив Делі і заснував державу Великих Моголів. Падишахи цієї династії проводили політику відносної віротерпимості, що сприяло їх успіхам в об’єднанні Індостану, майже цілком перейшов під владу імперії в першій половині XVII століття. Однак після смерті падишаха Аурангзеба в 1707 році імперія почала розпадатися. Делі захоплювався правителем Ірану Надір-шахом в 1739 році, а афганський правитель Ахмад-шах Дуррані контролював Пенджаб і претендував на панування над усією Північною Індією. Велика частина території Індії належала незалежній державі маратхів, прагнув до верховенства над всією Індією. Однак під час вторгнення в Пенджаб маратхі зазнали нищівної поразки від афганців в 1761 році і не змогли консолідувати Індію.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)