Дактиль

Дактиль (грецьк. daktylos – палець; міра довжини) – в античній версифікації – стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший – довгий, решта – короткі. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на першому складі (- ∪ &#8746). Дактилічні віршові розміри з’явилися в українській поезії у другій половині XVIII ст., проте чималий час лишалися не вельми популярними. І досі одностопний Д. – надзвичайно рідкісне явище навіть у гетерогенних строфах, хоч трапляються поодинокі випадки йото вживання:

Всі поля серпами гніву

Скошено.

Всі шляхи в кривавій зливі

Зрошено (Юрій Клен).

Іноді поети вдаються до двостопного Д.:

Лезами слів

Значте скарби.

Воля і гнів –

Голос доби (П. Филипович).

Поширенішим є тристопний Д.:

В райдугу чайка летіла.

Хмара спливала на схід.

Може б, і ти захотіла

Чайці податися вслід?

Сонце на заході впало.

Райдуга згасла в імлі.

Темно і холодно стало

На неспокійній землі (Л. Первомайський).

Часто використовується чотиристопний Д.:

Синіми спіралями, барвами кольорами

Ходить ходить хвилями втіха, як вино […] (І. Багряний)

Цікавий приклад п’ятистопного Д, міститься у доробку М. Вінграковського:

Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,

Наче ту пару з небачених чаш із віків,

Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,

Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?

Не є винятком і шестистопний Д., в тому числі й білий:

Дні відцвітають в минуле, тремким осипаються листям

В сяєві променів грають, в барвистім згоряють вогні.

Смуток і радості й туги засновують очі імлою.

І на волосся й на вії сріблястий кладеться іней (Б. Кравців).

Дедалі більше поширення знаходить вільний Д.:

Тільки й думок – на ранок

Хліба нема у жінки…

Ганок,

Труп біля стінки (Є. Плужник).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Дактиль