Дактиль
Дактиль (грецьк. daktylos – палець; міра довжини) – в античній версифікації – стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший – довгий, решта – короткі. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на першому складі (- ∪ ∪). Дактилічні віршові розміри з’явилися в українській поезії у другій половині XVIII ст., проте чималий час лишалися не вельми популярними. І досі одностопний Д. – надзвичайно рідкісне явище навіть у гетерогенних строфах, хоч трапляються поодинокі випадки йото вживання:
Всі поля серпами гніву
Скошено.
Всі шляхи в кривавій зливі
Зрошено (Юрій Клен).
Іноді поети вдаються до двостопного Д.:
Лезами слів
Значте скарби.
Воля і гнів –
Голос доби (П. Филипович).
Поширенішим є тристопний Д.:
В райдугу чайка летіла.
Хмара спливала на схід.
Може б, і ти захотіла
Чайці податися вслід?
Сонце на заході впало.
Райдуга згасла в імлі.
Темно і холодно стало
На неспокійній землі (Л. Первомайський).
Часто використовується чотиристопний Д.:
Синіми спіралями, барвами кольорами
Ходить ходить хвилями втіха, як вино […] (І. Багряний)
Цікавий приклад п’ятистопного Д, міститься у доробку М. Вінграковського:
Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,
Наче ту пару з небачених чаш із віків,
Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,
Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?
Не є винятком і шестистопний Д., в тому числі й білий:
Дні відцвітають в минуле, тремким осипаються листям
В сяєві променів грають, в барвистім згоряють вогні.
Смуток і радості й туги засновують очі імлою.
І на волосся й на вії сріблястий кладеться іней (Б. Кравців).
Дедалі більше поширення знаходить вільний Д.:
Тільки й думок – на ранок
Хліба нема у жінки…
Ганок,
Труп біля стінки (Є. Плужник).
Related posts:
- Стопа Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). С. сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної версифікації, де за основу С, пойменованої подієм, бралося поєднання довгих (арсис) та коротких (тезис) складів, вона спирається на природне мовне чергування наголошених […]...
- Дохмій Дохмій (грецьк. dochmios – кривий) – стопа в античному віршуванні, що складається з восьми мор, поєднуючи в собі ямб та амфімакр ( ∪ – – ∪-). Можливість заміни довгого складу двома короткими (і навпаки) витворювала до 32 варіантів Д., котрий здебільшого використовувався в ліричних та патетичних фрагментах античних трагедій. В українській поезії ця стопа майже […]...
- Системи віршування Системи віршування – особливий спосіб організації мовлення. Віршовані розміри діляться на 2 групи: Двоскладові (ямб, хорей) Трискладові (амфібрахій, дактиль, анапест) “Двоскладові”: Хорей – розмір силабо-тонічного вірша, двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Ямб – силабо-тонічна двоскладова стопа. Ударний склад слід за ненаголошених. “Трискладові”: Дактиль – в даному випадку наголос падає на перший склад трехсложногоразмера […]...
- Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
- Пеон, або Пеан Пеон, або Пеан (грецьк. раіаn, раіеоn, раіon – цілитель, спаситель) – в Елладі – хоровий гімн на честь бога поезії та сонця Аполлона, названий за одним з образів Гомерової “Іліади”, згадується як офірна та бойова пісня. П. літературно оформився у Спарті (VII ст. до н. е.) зусиллями критянина Фалета. Відомі автори П. – Алкман, Вакхілід, […]...
- КИЇВ – ФИЛИПОВИЧ ПАВЛО Не до тебе пливли скандінавські герої, Бойовими човнами розкинувши стан. Ні вінками Атен, ні руїнами Трої Не прославив тебе чужоземний Боян. Хто повірить словам, що Андрій Первозванний На високих горах твою славу прорік? В темну безвість віків одійшли каравани Ватажків степових та азійських владик. Що владарів колишніх потлілі клейноди! І на схід, і на південь […]...
- Колискові пісні – КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ – НАРОДНА ПІСНЯ – ОБЕРІГ ДУШІ НАРОДУ ОЙ ХОДИТЬ СОН КОЛО ВІКОН Ой ходить сон коло вікон, А дрімота коло плота. Питається сон дрімоти: – Де будемо ночувати? – Де хатина теплесенька, Де дитина малесенька, Там будемо ночувати, Мале дитя присипляти. ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ Ой ну, люлі, дитя, спать! Пішла мати жито жать Та й вижала три квітки: Що першую […]...
- Хорей, або Трохей Хорей, або Трохей (грецьк. choreios, від choros – хор) – в античному віршуванні – триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі – двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний. Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, крім константи, що уможливлює варіювання пірихія. […]...
- Ізометризм Ізометризм (грецьк. ISQS – рівний та metron – міра) – рівнометричність, притаманна квантитативному віршуванню, подеколи проявляється в силабо-тоніці, зокрема у байкових та акцентних віршах, а також у верлібрах (називають їх ще гетерометричними віршами). І. заснований на рівній кількості мор як одиниці часу для визначення короткого складу та однаковому характері стоп – одинакової комбінації довгих та […]...
- Мнемонічні вірші Мнемонічні вірші (грецьк. mneme – пам’ять) – вірші навчально-дидактичного призначення, що створюються для розвитку пам’яті. Віддавен використовувалися в освітній практиці, коли заримовувалися певні граматичні або математичні правила, відомості з різних дисциплін: Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш. Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш! […]...
- Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви? Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою з них, цей віршовий розмір названий так на честь сина німфи гір та лісів Ехо і бога гаїв та скель […]...
- ВІДПОВІДЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись, Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний,- Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку плющ […]...
- ГАННА ЙВАНІВНА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ГАННА ЙВАНІВНА Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, […]...
- Із-за гаю сонце сходить – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая… А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде пан гульвіса. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові Смертельної муки; У […]...
- Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -∪ ∪/- ∪. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
- Тактовик Тактовик – міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus – дотик рукою, в музиці – дотик диригента до пульта, чим визначається швидкість темпу) – […]...
- ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне! Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому… Впаде на тебе, наче сніг, журба – Її не понесеш нікому! Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу. Чужинця шани ждатимеш дарма […]...
- Я бачив тебе сьогодні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Я бачив тебе сьогодні Між дівчатками з п’ятого класу. Ти така ж, як вони: Тонесенька стебелина, Навколо якої скакалка Гуде, як пропелер. Я бачив тебе сьогодні Між невістами молодими. Ти така ж, як вони: Біле чоло у веснянках, Навколо якого світить Ореол материнства. Я бачив тебе сьогодні Між бабусями сивоокими. Ти така […]...
- Амфібрахій Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi – обабіч та brachys – короткий) – в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом: У силаботонічному віршуванні – трискладова стопа з наголошеним другим складом (-∪-). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити […]...
- Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль веснянки Незабутні (М. Бажан). Подеколи в ситуації Г. віршовий розмір може переходити з однієї стопи в іншу, як, приміром, у […]...
- РЯДОК ПРО ДОВЖЕНКА – АНДРІЙ МАЛИШКО Прогримів золотим салютом, Молодим повесняним громом, Наче виклик скупим і лютим, Наче промінь над отчим домом, Обійнявши весь цвіт нагорний, Охопивши долини світу, Сивочолий і мудрозорний, Наче вийшов із заповіту. Що там листя із зелен лавра, І зітхання, і тихі жалі? Не вмирають твої литаври І деснянські твої скрижалі. А вже ті, що тебе поносили […]...
- Короткий переказ – Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже. Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2) Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, що ти залицявся”. (2) “Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька. Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька”. (2) “Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька, Наплювала […]...
- Оксана Іваненко. “Друкар книжок небачених” урок 2 Мета: навчати учнів роботи з історичним текстом; розвивати навички характеристики літературних персонажів. Очікувані результати: учні виразно й усвідомлено читають повість, розуміють її зміст, основні думки; висловлюють власні міркування про роль книги, улюбленої праці в житті людини. Теорія літератури: історична повість. Обладнання: портрет письменниці, видання творів, ілюстрації до них; зображення пам’ятників першодрукарям, першодруків. Тип уроку: комбінований. […]...
- Вночі, середночі хтось тихо – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Вночі, середночі хтось тихо До мого Слова підійшов І став дивитися і дихать, І я відчув: так диха лихо, Так ходить лихо – Час прийшов. Прийшов і став. І вже нікуди Не заховатись, не втекти, Не загубитись поміж люди, Не замінити серце в грудях, Нікого в світі – Час і ти. Прийшов і став. І […]...
- Короткий переказ – Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО * * * Задивляюсь у твої зіниці, Голубі, тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мама, горда і вродлива, З тебе чудуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать […]...
- У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН – ВАСИЛЬ СТУС У цьому полі, синьому, як льон, Де тільки ти і ні душі навколо, Уздрів і скляк: блукало в тому полі Сто тіней, В полі синьому, як льон. А в цілому полі синьому, як льон, Судилося тобі самому бути, Аби спізнати долі, як покути, У цьому полі синьому, як льон. Сто чорних тіней довжаться, ростуть І […]...
- Хоріямб Хоріямб – в античній версифікації – чотирискладова (шестиморна) стопа, що складається з хорея і ямба (- ∪ ∪ – ). В українській силабо-тонічній системі X. умовно називається сполука хорея та ямба, що трапляється при відхиленнях від ритмометричної ямбічної схеми: Надія вмерла, вмер і жаль, Не ятриться глибока рана, ЗО мною лиш моя печаль – Ти, […]...
- Ходьба униз сходами або по похилій площині При ходьбі вниз по сходах або по похилій площині сила тяжіння є силою, що сприяє рухові. З фаз опорної ноги найбільш виражені момент вертикалі і передній крок. Для збереження рівноваги тіла тулуб і руки відведені назад. Нога ставиться на опору в випрямленій положенні, але при ходьбі вниз по похилій площині – на п’яту; а вниз […]...
- Я вернувся до тебе, отчизно моя – Михайло Орест Я вернувся до тебе, отчизно моя, І всміхаюся рідним долинам. О, як солодко пахне ласкава земля Чебрецем і полином! Аромати віків, дорогі, затишні, Вони душу потіхою росять, І здається, що вістку таємну мені Од відійшлих приносять. Ніби предки мої в спочиванні чуткім, Незреченної добрості повні, Привітання мені ароматом тонким Посилають любовні. Просвітлілі по втомі життєвих […]...
- Анапест Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій – довгий. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪-). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній […]...
- СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ (Народився 1950 р.) – Я І СВІТ Станіслав Болеславович Чернілевський народився 6 липня 1950 року в селі Жван на Вінниччині. Сім’я була багатодітна. Хлопчик рано залишився без батька, тож довелося здобувати середню освіту в школах-інтернатах. Перебуваючи далеко від родини, завжди сумував за мамою, родинним теплом і затишком. Уже з четвертого класу почав віршувати, ділився на самоті з учнівським зошитом своїми думками та […]...
- Довкола мене – цвинтар душ – ВАСИЛЬ СТУС Довкола мене – цвинтар душ На білім цвинтарі народу. Пливу в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Спізнілі зорі, наче краби, Вп’ялися в небо. Творять тло. Свіча горить. Горить свіча, А спробуй – віднайди людину, Обжив, самотній, домовину. Блукають тіні з-за плеча. Безмовні тіні. На […]...
- ЛУГОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ – Родинно-побутові пісні – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ “Лугом іду, коня веду, Розвивайся, луже! Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже! Ой, хоч сватай, хоч не сватай, Хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся!” “Ой, коли б ти, дівчинонько, Трошки багатенька, Взяв би тебе за рученьку, Повів до батенька!” “Ой, коли б я, козаченьку, Була багатенька, Наплювала б я на […]...
- ЛИСТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщина німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пусті, нескінченні, бездонні ночі, А ворожі, навіки вже страчені дні, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залізі й вогні. І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш Крізь […]...
- Твір на тему “Лист мамі на день матері” Постійно перебуваючи з близькими і коханими людьми, ми до кінця не усвідомлюємо наскільки вони нам дороги, що вони найцінніше, що у нас є і може коли-небудь бути. Завдяки таким чудовим свят, як День матері, день сім, любові і вірності, ми згадуємо про найцінніше, про сім’ю. Дорога мама, сьогодні твій день. Твій свято і я з […]...
- ХОДИТЬ ВЕЧІР… – АНДРІЙ МАЛИШКО Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у вірші, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра та місцезнаходженням цезури. Один із прикладів силабо-тонічного віршування – поезія Є. Маланюка […]...
- У чому сутність градації? У чому сутність градації? Градація – це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну градацію допомагає відповідна інтонація. “…Стали на громаду гримати, далі страхати, потім батькувати, а там – підскакувати та репетувати на все горло,- […]...
- Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше – всіма названими засобами: […]...
- ЗАГАДКИ 1. Без рук, без ніг, тільки з рогами, а ходить попід небесами. 2. По морю, по морю золота тарілка плававає. 3. Всіх годує, напуває, а про неї не кожен дбає. 4. Зроду рук своїх не мав, а узори вишивав. 5. Сестра до брата в гості йде, а він від неї ховається. 6. Піднялися ворота – […]...