Cутність волі
У житті ми спостерігаємо, як людина працює, вчиться, відпочиває, займається улюбленою справою. Ми бачимо, як тривалий час він прагне до наміченої мети, напружує фізичні і розумові сили, долає масу перепон, стримує охопило його почуття, відмовляється від чогось приємного в ім’я справи, не приносить особливої радості і задоволення, але диктуемого необхідністю. У всьому цьому проявляється воля людини.
Воля – це здатність людини свідомо керувати своєю поведінкою, мобілізовувати всі свої сили на досягнення поставлених цілей. В психічної діяльності воля виконує дві взаємопов’язані функції: активизирующую і гальмуючу. Вона являє собою форму не тільки вміння чогось добитися, а й вміння відмовитися від чого-то, коли це потрібно. Воля забезпечує перехід від пізнання і переживань людини до практичної діяльності, до зміни дійсності в зв’язку з потребами, інтересами людини. За допомогою волі людина організує діяльність і управляє своєю поведінкою.
Воля проявляється в діях (вчинках), виконуваних із заздалегідь поставленою метою. Їх особливостями є:
Свідома цілеспрямованість. Щоб щось виконати, людина повинна свідомо поставити перед собою мету і мобілізувати себе на її досягнення.
Зв’язок з мисленням. Досягти чогось і мобілізувати себе заради цього людина може тільки в тому випадку, якщо він все добре обміркував і спланував.
Зв’язок з рухами. Для реалізації своїх цілей людина завжди рухається, змінює форми активності.
Фізіологічні основи волі
В тім’яної частини кори великих півкуль розташована область, керуюча руховою активністю людини. Вона пов’язана з усіма ділянками кори, в тому числі з корковими кінцями всіх аналізаторів. Цей зв’язок забезпечує те, що порушення, який виник в якій-небудь ділянці кори, має можливість досягти рухової області і викликати в ній аналогічний процес. Інформація з аналізатора, що прийшла
97
в рухову область, служить своєрідним пусковим механізмом рухової реакції. Зв’язок рухової області кори з іншими ділянками мозку – передумова свідомих рухів і дій людини.
Воля має умовно-рефлекторну природу. На основі тимчасової нервової зв’язку складаються і закріплюються найрізноманітніші асоціації та їх системи, що в свою чергу створює умови цілеспрямованості поведінки. Мозок безперервно отримує відомості про те, як і що виконується в кожен даний момент. Ці дані негайно включаються в уже вироблену програму дії. Якщо дії узгоджуються з заздалегідь наміченої програмою, то ніяких змін протягом дії не вноситься. Якщо ж надходять відомості, що не відповідають створеної в корі мозку програмі, то змінюється або практична діяльність, або попередня програма. В основі цього процесу лежить діяльність функціональних систем психіки і акцептора дії.
Рефлекторна природа вольової регуляції поведінки передбачає створення в корі мозку вогнища оптимальної збудливості, який може бути викликаний не тільки чинним в даний момент подразником, але й утворюється на основі раніше отриманих впливів. Існуючий в корі вогнище оптимальної збудливості вимагає постійної підвищеної уваги до себе і постачання його енергетичними ресурсами, якими й керує людина, досягаючи потрібних йому цілей.
Вольові дії являють собою простий або складний вольовий акт, який має свою структуру і особливості і включає в себе: спонукання до вчинення вольової дії, уявлення й осмислення мети дії, представлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети, намір здійснити дану дію і виконання прийнятого рішення.
Спонукання до вчинення вольової дії. В ролі спонукальних сил конкретних вольових дій виступають певні потреби і мотиви людини. Вони можуть бути самими різними. Але в будь-якому випадку змушують активно працювати мислення людини, примушують її оцінювати мотивацію майбутньої поведінки, ставити перед собою певні цілі.
Представлення і осмислення мети дії. В результаті виникає боротьба мотивів (тобто процес визначення найбільш
98
значимого стимулу вольової дії), яка служить показником здатності людини встановлювати зв’язки, розуміти, вибирати бажання, обумовлені потрібними мотивами, і перетворювати їх у ціль. З іншого боку, боротьба мотивів показує здібності людини напружуватися, докладати зусилля, змушує замислюватися про відповідальність за наслідки, пов’язані з досягненням або недосягненням поставленої мети, тобто проявляти волю. В ході боротьби мотивів оформляється мета діяльності, осмислюється її основна специфіка.
Представлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети. Зазвичай осмислюється не тільки мета вольової дії, а й засоби та способи її досягнення, від правильного використання яких залежить досягнення конкретного результату.
Намір здійснити дану дію. В ході боротьби мотивів, осмислення мети діяльності та вибору способів її досягнення людина приймає рішення. Зробити це – значить відмежувати одне бажання від інших і таким чином створити ідеальний образ мети. Але щоб прийняти рішення, потрібно і мобілізувати себе на його виконання. Для цього потрібно вольове зусилля. Воно характеризується кількістю енергії, витраченої на виконання цілеспрямованої дії або утримання від нього. Спочатку ж свої вольові зусилля людина повинна усвідомити і зважитися на них.
Виконання прийнятого рішення. Людина потім приступає до практичного здійснення прийнятого рішення. Він будує свою поведінку таким чином, щоб наявний у свідомості задум втілився в речі, предметі, русі, трудовому, розумовому навичці, вчинок. Однак людина не тільки діє, він проявляє волю, контролює і коригує свої дії. У кожен момент він сличает одержуваний результат з ідеальним образом мети (або її частини), який був створений заздалегідь.
Вольовий акт відбувається при більшому або меншому напрузі. Це так зване вольове зусилля. Воно характеризується кількістю енергії, витраченої на виконання цілеспрямованої дії або утримання від нього. Наприклад, одному школяреві не вимагається великої енергії для того, щоб приступити до виконання домашніх завдань з математики і закінчити їх, іншому – необхідно потрудитися, “попітніти”,
99
щоб впоратися із завданням. І в першому і в другому випадку зусилля необхідно, але інтенсивність його буде різною. Різна ступінь вольового зусилля може проявитися і у однієї особистості, оскільки не до всіх справ вона однаково підготовлена і розташована.
Вольове зусилля пронизує всі ланки вольового акту, але виникає воно в зв’язку з труднощами. Перешкоди, відбиваючись у свідомості, породжують стан напруженості, звільнитися від якого можна, або відмовившись від подолання труднощів, отже, від мети, або шляхом вольового зусилля подолати їх в практичній діяльності.
Прийнято розрізняти прості і складні вольові дії. Прості, як правило, мають дві ланки – представлення мети і виконання. В них одна ланка слід одним негайно, без проміжних ланок. В складному вольовому дії чітко позначені всі зазначені п’ять ланок.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)