Cтруктура культури
Багато вчених і філософи, наприклад Н. А. Бердяєв, розглядали культуру як складну систему. На думку німецького філософа-історика О. Шпенглера, ця складна система складається з “замкнутих організмів”. Ось чому цілком логічно ввести поняття “структура культури”. Розглянемо основні риси цієї структури. Щоб це зробити, треба вирішити, яка саме культура нас цікавить: культура в спокої, повторювана і незмінна, або ж перебуває у постійному процесі, в русі, весь час змінюється. Перший вид культури отримав назву культурної статики, другий – культурної динаміки.
Що ж лежить в основі поняття культури? Це насамперед цінності. Вони бувають матеріальними і нематеріальними. Відповідно до цього культура підрозділяється на матеріальну і нематеріальну. Найчастіше нематеріальну культуру називають духовною. Не варто намагатися завжди окремо розглядати ці, здавалося б, різні поняття, оскільки в звичайному житті вони часто перетинаються, а іноді одне не може існувати без іншого. У чому ж особливості цих видів культур?
Під матеріальною культурою розуміється сукупність всіх матеріальних благ, а також засобів і форм їх виробництва та споживання. Важлива особливість матеріальної культури – неідентичність матеріального життя суспільства, а також будь-якої матеріальної діяльності та виробництва. Оскільки під матеріальною культурою розуміється діяльність людини як фактор, що впливає на розвиток людства. Це розвиток і має велике значення для матеріальної культури, а разом з ним і ті творчі здібності та можливості людини, які він з цим розвитком отримав.
Матеріальна культура має складну структуру, в яку входять наступні складові.
1. Матеріальне виробництво.
2. Культура праці.
3. Культура топосу (міста, села, села, будинки).
4. Культура власного тіла, ставлення до нього.
5. Фізична культура.
Духовна культура відноситься до культурної статиці. Це різні нематеріальні об’єкти (закони, норми, правила, релігії, мови, духовні цінності, традиції, міфологія), які потребують матеріальному посереднику. Значить, духовною культурою є сукупність тих областей діяльності, знань, мислення і т. Д., Які відносяться до формування духовних цінностей.
Як було сказано вище, не існує чітких меж між матеріальною і духовною культурами. Існує таке явище, як “вертикальний перетин” культури. У нього входять такі види культури, які відносяться рівнозначно як до матеріальної, так і до духовної сторони поняття культури. До таких видів культури відносяться економіка, політика, естетика, екологія і т. Д.
Важливою особливістю культурної статики є те, що всі її елементи поділяються за тимчасовим і просторовим характеристикам. Культура історична, частина матеріальних і духовних цінностей, створених одним поколінням, передається наступним поколінням, якщо ці цінності пройшли випробування часом. У цьому й полягає суть такого явища, як культурну спадщину. Культурна спадщина відіграє величезну роль у формуванні єдиного суспільства, оскільки саме воно є вирішальним фактором при оцінці згуртованості нації.
Що, як не культурна спадщина, може так об’єднати і зміцнити суспільство у важкі для нього часи.
Культурна спадщина – не єдине поняття, що відноситься до культурної статиці. Важливим поняттям є культурний ареал. Відразу стає зрозуміло, що мова тут йде про який-небудь географічному районі. У це поняття входять ті риси культури, які є схожими у різних народів, країн, областей. Адже на культуру впливає величезна кількість факторів, вона прямо залежить від географічного положення тієї чи іншої соціальної групи. При тому важливою рисою є те, що в різних районах, віддалених один від одного, може знайтися щось спільне, тим більше в сучасному світі, де величезна поширення набули засоби масової інформації, завдяки чому знання стають все більш доступними. Ось чому разом з поняттям культурного ареалу доречно ввести ще одне, яке виражало б культурну спадщину в масштабі всього світу. Таким поняттям є культурні універсалії. Що ж це таке? Слово “універсалії” походить від латинського universalis, що означає “загальний”. Тобто, ведучи мову про культурні универсалиях, ми говоримо про ті цінності, традиції, нормах, законах і правилах, які притаманні не якогось окремого району, а всім культурам незалежно від їх географічного розташування, історичного періоду та інших властивостей суспільства.
Вивченням таких універсалій культурологи займаються вже багато років. Наприклад, американські антропологи розрізняють близько сімдесяти таких універсалій. До них відносяться звичні для нас поняття. Наприклад, приготування їжі, наявність календаря, вікова градація, числа, особисті імена, сім’я, танці, релігійні ритуали та ін.
Антропологи зазвичай виділяють чотири основні елементи культури.
1. Концепти, т. Е. Поняття, які регулюють і упорядковують досвід людей. В основному концепти містяться в мові, якою говорить той чи інший народ.
2. Цінності – ті переконання, до яких має прагнути людина. Вони засновані на моральності, загальноприйнятих нормах і т. Д.
3. Правила – норми, що сприяють регулюванню поведінки людини. Тут простежується взаємозв’язок між цінностями і правилами, оскільки саме і встановлюють певні правила, закони і норми.
4. Відносини – засоби зв’язку між тими чи іншими поняттями культури, навіть тими, які розкидані у просторі та часі.
Важливу роль у всіх цих елементах культури відіграє мова. Будучи системою комунікації, він має власну складну структуру. За допомогою мови відбувається соціалізація людей, завдяки йому люди отримують досвід, накопичують його, передають з покоління в покоління. Мова може як згуртувати суспільство, так і привести до його роз’єднання, коли люди говорять на різних мовах, а живуть на одній території.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)