Цілепокладання в соціальній роботі
Сутність цілепокладання в соціальній роботі
Технологічний процес соціальної роботи носить циклічний характер і включає кілька етапів: підготовчий етап, етап цілепокладання, збір і аналіз інформації, розробка і планування програми дій, практична реалізація програми. Цикли повторюються до тих пір, поки проблема не вирішиться.
Етап цілепокладання – основоположний серед інших етапів.
Цілепокладання – це процес вибору і визначення мети, яка представляє ідеальний образ результату діяльності. Цілепокладання здійснює важливі методичні та методологічні функції. Воно є реальним інтегратором дій в системі “мета – засоби досягнення – результат діяльності”, здійснює функціонування чинників детермінації діяльності: інтересів, потреб, мотивів і стимулів.
Основна проблема цілепокладання – формулювання мети і найкращого способу її досягнення. Мета при відсутності засобів її досягнення – просто уявний проект, який не має в дійсності реальної опори. У процесі визначення мети формуються умовно-рефлекторні зв’язки між інтелектом і емоційно-вольовими компонентами, пам’яттю і іншими факторами.
Цілепокладання передбачає алгоритм дій, який визначає порядок і вимоги до результатів діяльності. Мета відображає ідеальне, оптимальне представлення результату діяльності.
При формуванні мети необхідно враховувати, що мета повинна відображати вимоги принципів розвитку об’єкта впливу, повинна бути об’єктивною, бути досяжною і ясною, бути співвіднесена і пов’язана з метою більш високого рівня.
Так як цілі формулюють люди, то завжди присутній елемент суб’єктивності, тому необхідно, щоб в процесі визначення мети людина не перемагає суб’єктивна сторона.
Цілепокладання – діяльність аналітична, при якій фахівці соціальної роботи здатні аналізувати проблему, володіють правовими знаннями щодо вирішення даної проблеми, володіють досвідом практичної діяльності.
Визначення та формулювання мети – найважливіша процедура в технології соціальної роботи.
Класифікація цілей в соціальній роботі
Особливе значення цілепокладання грає в організації та реалізації соціальної дії. Технологія соціального процесу являє собою цілеспрямований процес впливу на соціальний об’єкт і суб’єкт.
Цілепокладання в соціальній практиці розглядають як її організацію і методологію.
Методологічна сторона цілепокладання – забезпечення зв’язку і наступності конкретних і загальних завдань при позначенні напрямів вирішення різних соціальних проблем.
Організаційна сторона цілепокладання – здійснення конкретних засобів і шляхів вирішення соціальної проблеми.
Виділяють кілька типів цілей:
- Тактичні та стратегічні. Визначаються і визначаються тимчасовими факторами їх реалізації, співвідносяться як частина і ціле. Абстрактні і конкретні. Абстрактна мета – загальне уявлення про якийсь ідеальний образ, заради досягнення якого реалізується людська діяльність. Конкретна мета – ідеальний образ результату безпосередньої діяльності. Громадські, групові, індивідуальні. Задані ззовні або поставлені суб’єктом діяльності. Задана ззовні мета – об’єктивна вимога, привнесене ззовні. Суб’єкт дії ставить перед собою мету, яка є результатом його внутрішньої роботи, відповідальності за доручену справу та творчого ставлення.
В якості основних цілей технологій соціальної роботи можуть виступати: зміни в психології і свідомості суб’єкта; зміни окремих компонентів соціальної структури, соціальних установ і організацій; зміни в системі відносин “суб’єкт-об’єкт”.
При позначенні цілей конкретних технологій необхідно якомога точніше виділити зміни, яких необхідно досягти при здійсненні даної технології в роботі з індивідом, соціальною групою або суспільством.
Завдання визначення мети
У технології соціальної роботи цілепокладання вирішує ряд завдань: виявляє найбільш оптимальний варіант збору інформації, засобів вирішення соціальної проблеми; конкретизує проблему; виділяє необхідний обсяг інформації для пошуку соціальним працівником; допомагає виявити найкращі способи дій.
Правильно сформульована мета містить логічні принципи і варіанти вирішення соціальної проблеми.
Принципи формулювання мети:
- Конкретне формулювання своїх власних цілей; Визначення цілей організацій і осіб, на які буде спрямовано вплив; Виявлення природи взаємозв’язку організацій і осіб, на які спрямовано вплив, взаємозв’язок з’являються завдань; Визначення можливих наслідків досягнення цілей; Виявлення обставин, причин їх появи і існування, що сприяють або перешкоджають досягненню цілей; Визначення змінних соціальної проблеми (керованих і некерованих); при формулюванні мети важливо встановити якісь обставини і умови піддаються контролю і впливу, а які – ні.
Основним принципом технології соціальної роботи з управління відносинами і процесами є висунення, структурування системи цілей і гіпотез – побудова дерева цілей.
Це спосіб створення структури цілей соціальних програм, які забезпечують взаємозв’язок безлічі цілей різного змісту (соціальних, політичних, економічних, духовних), їх узгодження для досягнення єдиної, основної мети.
Основна мета вказує напрямок соціальної дії.
Древо цілей формується виходячи з принципу “від загального до конкретного”, при цьому головна мета знаходиться на вершині. Основна мета ділиться на проміжні цілі, які спричиняють її досягнення. Проміжні цілі підрозділяються на приватні цілі.
Основний принцип створення структури цілей різного змісту і різних рівнів – їх взаємозв’язок і узгодженість. Цілепокладання визначає зміст, спрямованість дій, інструментарій фахівців соціальної роботи.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)