Чумацький шлях – ОЛЕКСАНДР СКОВОРОДА

Шляхом Чумацьким, у зорянім колі,

В бездні віків і у вічнім вогні

Род із Перуном загублену долю

Возять у скрині, забуті й сумні.

Марно гримить і веселкою манить

Рода нащадків славетний Перун,

П’яним туманом отруєна пам’ять

Спить непробудно і знає лиш глум.

Курять, горланять і п’ють самогонку

Рода нащадки, сільськії дядьки.

Вічність зплітається з димом махорки,

В безвість чвалають пропиті віки.

Тліє у безвісті пам’ять народу,

З зірки в калюжу нечутно біжить.

Рода дарунок, співуча свобода,

В п’яній ганьбі, одурманена, спить.

Сумно блукають язичницькі боги,

Волю і долю тяжкую несуть.

Вже не вернуть їм до рідних порогів,

Лиш бур’яни та хрести там ростуть.

Волі і долі нікому не треба,

Струхли і впали до слави мости,

Пнуться нахально у ріднеє небо

Символи рабства і смерті – хрести.

Курить і п’є одурманене стадо,

Волю і долю щоб швидше забуть,

З рабської віри черпає розраду,

Скотомогильник – їх доля і путь.

П’ють, і ворують, і моляться богу,

Пишуть історію від козаків,

В царствіє скотне веде їх дорога,

Зникне їх слід у безодні віків.

Шляхом Чумацьким, у сяйво й негоду,

В бездні віків, серед темних примар,

Род із Перуном чекають народу,

Славу і долю прийняв щоб у дар.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чумацький шлях – ОЛЕКСАНДР СКОВОРОДА