ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ
Попрацюй у парі.
Опрацюй статтю. На берегах підручника олівцем роби відомі тобі позначки. Обміняйся з однокласником/однокласницею думками про прочитане.
З давніх-давен чумакування до Азовського та Чорного морів, на Дон було одним із найпоширеніших промислів в Україні. Чумаки (ще раніше їх називали солениками) їздили на південь по сіль, рибу, зерно, деревину, віск, дьоготь, прянощі тощо. Перша валка (а у валці збиралося по 30-50 чумацьких возів – маж) збиралася в мандрівку із середини березня:
Весна красна наступає, із стріх вода капле:
Уже нашим чумаченькам шлях-дорожка пахне.
За сезон чумаки встигали зробити три поїздки. З-поміж себе вони вибирали отамана, якого всі слухалися. Чумакувати відважувалися лише сміливці. “Чумак за роботою – селянин, а за духом – козак. Чумак знаходить якусь славу в своїх мандрах”, – так характеризував їх відомий учений і письменник Микола Костомаров.
Небезпечне життя та побут чумаків відтворюють чумацькі пісні. Їх складали переважно самі чумаки, рідше – інші селяни, які розуміли важливість і небезпеку цього промислу. Чумацькі пісні співали в дорозі, на відпочинку тощо.
Пісні переважно сумні, тривожні, часто драматичні.
Основні мотиви чумацьких пісень:
– мандрівка чумаків і різні небезпеки, які чекають на них у дорозі (напади розбійників, тяжка зимівля в дорозі, голод холод, хвороби, втрата худоби);
– нелегка доля, сенс життя чумака;
– туга чумака за рідними, селом і домівкою;
– повернення чумаків додому. Їхня вдала мандрівка, зустріч із сім’єю та коханою;
– смерть чумака в дорозі далеко від домівки;
– бідування сім’ї чумака після його від’їзду;
– безмежність степів, романтика дороги.
Ярослав Чижевський. Чумаки
Ліричний герой цих пісень – чумак – вільнолюбна людина, яка терпляче приймає всі випробування долі. Він мужній, у небезпечних ситуаціях може за себе постояти. Часто до ризикованого промислу його змушує недоля та злидні:
Гей же! Та хто біди не знає,
То нехай мене спитає, та гей!
Гей же! Та що зріс в наймах, неволі,
Та не знав же щастя ні долі, та гей!
Гей же! Та журба ж мене зсушила,
Та тоска ж мене зв’ялила, та гей!
Ліричний герой співпереживає долі чумака, намагається йому допомогти. Щоб виразити співчуття до нелегкої праці чумаків, автори пісні часто вдаються до використання паралелізму:
Ой загули чорні галенята
Да у темному лузі;
Болить, болить моя голівонька.
Ще й серденько в тузі.
У чумацьких піснях значну увагу приділено також ватажкові. Його образ багато в чому нагадує козацького отамана. Це бувалий, досвідчений, сміливий селянин, який мудро керує валкою. Коли нападають вороги, він уміє згуртувати чумаків і організувати опір нападникам.
Важливе значення в чумацьких піснях надається художнім деталям, предметам побуту:
Задумали чумаки в дорогу:
Покупили собі вози нові,
Поробили ярма1 кленові,
Поробили занози2 дубові,
Покупили воли половії3.
Іван Сколоздра. Чумацький шлях
1 Ярмо́ – тут: упряж для волів, виготовлена з дерев’яних брусків, зроблених у вигляді рами.
2 Зано́за – тут: дерев’яна або металева палиця, яку вставляли у край ярма.
3 Поло́вий – кольору стиглого жита, пшениці; блідо-жовтий.
Мелодія багатьох чумацьких пісень неспішна й протяжна. Для уповільнення розповіді автор часто вдається до повторення ліричних відступів, портретних і пейзажних деталей, рядків із деякою зміною слів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)