“Чудеса” з неба
Дивовижна історія сталася в 1940 році в Горьківської області. В один із спекотних літніх днів над селом Мещери Павловського району вибухнула сильна гроза. І з першими ж краплями дощу на землю посипалися… срібні гроші! Коли гроза пішла, Мещерські жителі зібрали близько тисячі монет карбування часів Івана Грозного.
Не думайте, що це єдине чудо подібного роду. При ясній погоді з неба сипалося пшеничне зерно, падали апельсини і павуки; разом з краплями дощу з хмари вивалювалися на землю жаби і рибки…
У 1954 році жителів американського містечка Давенпорта несказанно здивував нічний дощ, забарвила все в блакитний колір. А в 1933 році поблизу села Кавалерів, на нашому Далекому Сході, злива приніс із собою безліч медуз.
Яка розгадка цих на перший погляд неймовірних явищ?
У спекотні літні дні над перегрітою землі часто виникають невеликі пилові вихори. Спостерігаючи за ними, неважко помітити, як обертається стовп повітря втягує в себе з землі різні предмети – тріски, папір і т. п. Набагато більш потужні смерчі утворюються при грозах. У таких випадках стовп повітря здатний високо підняти навіть дуже важкі предмети. Якщо на шляху такого вихору (смерчу) попадається річка, ставок або озеро, вода з водойм теж спрямовується вгору, утворюючи цояяной стовп.
Tyт-то і криється розгадка небаченої дощу зі срібних монет в Горьківської області. Минулі зливи розмили грунт, і на поверхні виявився заритий у землю посудину з монетами. Виниклий при грозі смерч, проходячи над цим місцем, підняв їх у повітря. А трохи пізніше, коли повітряний потік ослаб, втратив свою силу, вони впали на землю разом з дощовими краплями.
Таке ж сталося і з апельсинами в Одеській області. Налетів вихор захопив їх у своє чрево з лотка торговця. Та що там апельсини! Влітку 1890 Над однією з сіл Тульської губернії смерч прихопив з собою розстелені на лузі для відбілення полотна. Видавши це жінки кинулися за ними в погоню. Скоро вони втратили своє добро з уваги, але продовжували бігти в той бік, куди пішов вихор. Тільки в іншому селі розшукали викрадене вітром. Жителі села, де на очах у багатьох з неба звалилося кілька десятків полотен, були і здивовані і перелякані. Багато хто вирішив, що свершилось боже диво.
Вихори в поєднанні з вітрами, що дують у високих шарах атмосфери, здатні переносити різні предмети на досить далекі відстані. У 1904 році ураган зруйнував у Марокко великі склади з пшеницею. Вітер підхопив зерно і поніс його до берегів Іспанії. І там, на превеликий подив жителів одного містечка, з неба раптом посипалося зерно.
А блакитний дощ у Давенпорт? З’ясувалося, що цей колір дощовим краплях надала несозревшіе пилок американського тополі і в’яза. У ній міститься розчинна у воді барвник – пігмент. Сильний вітер підняв високо в повітря масу пилку, а коли пішов дощ, вона пофарбувала його в блакитний колір.
Трапляється, що з дощової хмари починають падати краплі води, забарвлені в червоний колір. У минулі століття це явище наводило на людей жах. Мало хто сумнівався в тому, що небо плаче кривавими сльозами за гріхи людства, попереджає людей про прийдешні нещастя.
Страхітливі легковірних “криваві” дощі викликає все той же смерч. Влітку в ставках і болотах застояна вода набуває то зелений, то буро-червоний відтінок – вода цвіте, в ній у величезній кількості розплодилися дрібні мікроорганізми.
Вони настільки малі, що побачити їх можна тільки за допомогою хорошої лупи або навіть під мікроскопом.
Налетить на таке болото смерч, вибере з нього воду, а зятем де-небудь далі обрушить її на землю у вигляді дощу, що нагадує за кольором кров. Ось і їжа для забобонів готова!
14 березня 1813 жителі італійського міста Катандзаро запам’ятали на все життя. Надамо слово історику:
“Жителі побачили наближається з боку моря густу хмару. До полудня хмара закрила навколишні гори і почала затуляти сонце; колір її, спочатку блідо-рожевий, став вогняно-червоним. Скоро місто був оповитий таким густим мороком, що в будинках довелося запалити лампи… Морок продовжував посилюватися, і все небо здавалося що складається з розпеченого заліза. Загримів грім, і почали падати великі краплі червонуватою рідини, яку одні приймали за кров, а інші – за розплавлений метал. До ночі повітря очистився, грім і блискавка припинилися, і народ заспокоївся “.
Тільки червонуваті плями, що залишилися на стінах і дахах будинків, на листі дерев, говорили про те, що в природі відбулося щось незвичайне…
У чому ж палають причина цього “кривавого” дощу?
Ураганний вітер підняв у пустелях Північної Африки велику кількість червонуватою пилу, в якій багато охри, і проніс її через усе Середземне море до берегів Італії. Змішавшись з дощем, цей пил і надала йому кривавий вид.
Не дивуйтеся таким здібностям вітру. Він може переносити пил і на великі відстані. У ніч на 24 березня 1962 сніг рожево-жовтого кольору випав в Пензенській області.
Причиною його була пил, занесена сильними вітрами з африканських пустель.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)