“ЧОРНА РАДА” – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Піднявшись історію України написати, мушу я догодити землякам, котрі Україну свою кохають і шанують. Що ж, як не ту вони в мене старовину побачать, котру звикли в себе по книжках виображати?

Звикли в нас на історію України крізь наше козацтво споглядати і круг козацтва все рідне дієписання обертати. Тим часом козацтво було тільки буйним цвітом, а іноді і колючим бодяком серед нашого дикого степу.

Пантелеймон Куліш

По-справжньому відомим став Пантелеймон Куліш після публікації “Чорної ради” – першого соціально-історичного роману в нашій літературі. “Не можу дальше терпіти, що після повістей Основ’яненка ми, малоросіяни, зовсім заснули зі своєю літературою” – так визначив свій творчий обов’язок невтомний письменник. Це був час, коли літературний романтизм уже пройшов тріумфальною ходою всіма європейськими літературами, сприяючи пробудженню національної свідомості слов’янських народів. На часі постала оновлена ідея культурної самобутності й самостійності, українська тематика полонила зарубіжні літератури, небувалий інтерес до фольклору, історичного минулого зродив потужну хвилю етнографічних, історико-літературних, фольклористичних видань.

Ідея написання історичного роману цілком відповідала часу. Тож Куліш до повного виснаження працює з історичними джерелами, сам готує до видання літописи.

Пригадайте, які саме. Як це йому допомогло в роботі над романом?

Пантелеймон Куліш. “Чорна рада”. Перше видання. Петербург. 1857 рік

Свій роман Куліш писав одразу двома мовами – російською та українською.

Він прагнув продовжити в літературі традиції романістики Вальтера Скотта – завдяки творчій уяві і якомога докладнішим історичним хронікам створювати конкретно-історичну картину епохи. Натомість це йому вдалося лише частково: у “Чорній раді” значна питома вага власне авторських міркувань, оціночних характеристик, філософських та історичних поглядів і висновків. Це, як зазначив сам автор, роман-хроніка – “Хроніка 1663 року”. Щодо назви твору, то, за однією з версій, раду називали Чорною, оскільки доленосні рішення козацтво приймало гуртом, навіть за участю найбідніших козаків – “черні”. Можливо, раду назвали так тому, що вона потягла за собою чорні дні для України.

Поміркуйте, до чого зобов’язував такий підзаголовок: “Хроніка”.

Сюжет роману та його історична основа. У творі йдеться про трагічний період української історії – час після смерті Богдана Хмельницького, коли Україна розпалася на Правобережну й Лівобережну. Правобережна відійшла до Польщі, Лівобережна залишилася під патронатом Московщини. На Правобережній гетьманував Павло Тетеря, на Лівобережній претендували на гетьманську булаву переяславський полковник Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко та запорозький кошовий Іван Брюховецький. Це була пристрасна боротьба за владу, боротьба різних поглядів і особистих амбіцій. Та це не була боротьба за Україну, за волю народу. Недаремно цей час було названо Великою Руїною, час жорстокий, братовбивчий, коли через інтереси окремих соціальних груп і навіть людей було остаточно втрачено українську державність.

На Чорній раді в Ніжині 1663 року зіткнулися насамперед інтереси старшини й городового козацтва, які представляли Сомко й Золотаренко, і низового козацтва, очолюваного кошовим Брюховецьким. Так звана чернь виступала проти соціальних привілеїв, які присвоїла старшина. Запорожці залучили на свій бік широкі верстви населення, зокрема селянство, яке бачило в старшині ненажерливе панство, як і польське, повойоване Хмельницьким. Схиливши на свій бік ще й представника Москви, Брюховецький переміг. Але життя простолюду від цього не змінилося: тільки влада перейшла до інших рук.

У творі дві сюжетні лінії: власне історична (боротьба за гетьманську булаву) і любовна (любовний трикутник “Леся Череванівна – Петро Шраменко – Кирило Тур”). На першому плані, за творчим задумом Куліша, – тогочасна доба. Трагічні події 1663 року – тло повісті, боротьба запорозької голоти проти старшини й городового козацтва – основа сюжету. Загибель Сомка та його прибічників, на боці яких симпатії самого автора, припинення політичного протиборства у старшинському середовищі – ось та катастрофа, яка є логічним фіналом твору.

Особливість композиції твору полягає в тому, що тут немає головних героїв, натомість можна говорити про роман з багатьма рівнозначними героями: це і Сомко, і Брюховецький, і старий Шрам, і Кирило Тур. Навколо кожного з них зав’язується свій сюжетний вузол, і всі ці вузли взаємопов’язані. Так автор мав змогу представити широке художнє полотно, змалювати глибоку суспільно-національну драму, відображену в образах представників різних верств. Навіть другорядна любовна сюжетна лінія розгортається на тлі потужного соціального руху, що надає їй достовірності.

Визначте, що в романі є реальними фактами, а що – художнім домислом.

Олександр Лопухов. Повстання сіроми на Січі 1768 року Схарактеризуйте повсталу козацьку масу, проаналізувавши деталі картини

Ідейна основа роману грунтується на власних поглядах і переконаннях автора. Думку про необхідність об’єднання з Московщиною він уклав в уста Сомка, який у бесідах зі старим Шрамом доводить: “се ж одна Русь” і “москаль нам рідніший од ляха, і не слід нам од його одриватись”.

Також Куліш пропонує власне бачення конфлікту між запорозькою стихією, національно несвідомою масою селян, дрібного міщанства і

Державотворчим началом, яке в романі уособлюють Сомко і старий Шрам. Розбишацтво низовиків – козацької голоти та “міських личаків” – протиставлене освіченості та високій самосвідомості заможної старшини: “Перевернулись тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи та недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запоріжжя? Або гольтіпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі, та тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і іде в городи, та тут і величається, як порося на орчику”.

Образна система твору. Кожен герой роману презентує певний соціальний стан, виразно виявляє і певну суспільно-політичну орієнтацію. Логіка творення образів змусила Куліша змінити деякі ідейні настанови. Сомко і старий Шрам діють як переконані прихильники створення автономної української держави, але в жодному разі не на основі Переяславської угоди. Шляхетними і самовідданими постають вони у творі, а їхня загибель посилює трагізм роману.

Брюховецький – постать, протилежна до ідеалізованого автором Сомка. Підступний і хитрий, він, за задумом Куліша, поступово розкривається в усій своїй зловісній сутності. Остаточне викриття цього “патріота” – наказ стратити Сомка.

Цей образ один з найдинамічніших у творі, адже Брюховецький змінює маски відповідно до обставин: він обманює, вдається до підступних дій, щоб перетягти запорожців під свої знамена й стати гетьманом. А після ради – це зрадник і лиходій. Автор не приховує свого негативного ставлення до цього героя, наділяючи його недвозначними характеристиками: “безбожний пройдисвіт”, “ниций Іванець” тощо.

Знайдіть у творі авторські характеристики героїв. Як вони допомагають розкрити образи?

Байронічний, яскравий і непересічний герой Кирило Тур – людина, яка живе за законами серця. Свої життєві переконання він висловлює коротко, зате промовисто: “Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, так завтра поляже вона, як од вітру на степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже”. Цей “низовий розбишака” – типовий романтичний герой, благородний і чесний лицар, що шанує закони товариства, абсолютно відданий ідеї, якій служить, не шкодує свого життя заради порятунку іншого.

Важливим є і образ божого чоловіка в романі. Ось як Куліш розкрив внутрішню логіку цього образу: “Дух нашого плем’я, дух людськості, дух богочоловічності виявив себе поважними і праведними художніми лицями, як-от батько і мати Марусині у Квітки, як-от Катеринині батько і мати в Шевченка, як-от Кирило Тур і божий чоловік у мене…”. Отже, божий чоловік – це кобзар, проповідник козацької слави, прибічник боротьби за цілісність України, носій моральної правди.

Іван Брюховецький

Романтичними засобами створено образ Петра Шраменка – меланхолійний сум заважає йому бути таким же переконаним патріотом, як батько. Натомість він увесь свій запал скеровує на вирішення особистих проблем, на підкорення серця Лесі Череванівни. Вона теж змальована автором у дусі романтичних героїнь лицарських романів, тож прихильність красуні прагнуть здобути і Сомко, і Кирило Тур, і Петро Шраменко.

Лесин батько, Черевань, – образ показовий. Цей “колишній козак” давно втратив інтерес до національних змагань, обравши для себе ситий спокій: “А що нам, брате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти, або пити, або ні в чому хороше походити?.. Я, бувши б тобою, сидів би лучче дома та їв би хліб-сіль з упокоєм, аніж мені битись на старість по далеких дорогах та сваритись із міщанами”. Ця постать типова для кінця XVII століття, коли козацька старшина невідворотно перетворювалася на українське панство, далеке від обстоювання національних інтересів.

Чи траплялися вам в інших історичних творах образи, подібні до Кулішевих героїв?

Поетика роману надзвичайно насичена. Кулішеві вдалося створити етнографічне тло зображуваних подій: хати, садиби, міста, неповторні описи хутора Череванів, світлиці козацьких осель, хутір Гвинтовки, хата Турової матері. Чимало в романі побутових сцен: перебування Шрамів у господі Череваня, подорож гуртом до Києва і зустріч з міщанами, устрій старої бурси й монастиря, сумнозвісна Чорна рада. Змальовуючи її, автор майстерно відобразив психологію юрби, руху, в якому приховані вороже налаштовані, навіть непримиренні течії. Показова й сцена покарання Кирила Тура, яка демонструє моральні канони тогочасного суспільства.

У романі виразно проступає символічна паралель між Києвом і Єрусалимом. Ідеться про “вічні” міста, осередки духовності. Романтичний мотив дороги символізує майбутнє, вибір шляху для розтерзаної України, і різні герої вибирають різні дороги – і в прямому, і в переносному значенні.

Завдяки майстерності композиції, динамічній оповіді, яскравим образам і багатій мовній палітрі роман відіграв важливу роль у подальшому розвитку українського письменства, а це забезпечило творові Куліша довготривалу популярність серед читачів.

“Чорна рада” – перший в українській літературі зразок художнього історичного роману, в якому всебічно відтворено соціальну боротьбу доби Руїни. “Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо – за “Чорну раду”, – писав Кулішеві Тарас Шевченко, – я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі”.

Чому, на ваш погляд, розходячись із Кулішем у поглядах на національно-визвольні змагання, Шевченко так високо оцінив твір?

Пантелеймон Куліш “Чорною радою” возвеличив самобутність духовного життя народу, його складну, але яскраву історію. “Саме цим романом українська історична проза заявила про необмежену здатність української мови виражати героїчні почуття свого народу; саме цей роман ще раз підтвердив заслужену законність чільного місця української літератури серед літератур європейських” (Анатолій Гуляк).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1. Коли було написано роман “Чорна рада” і яким історичним подіям він присвячений? Назвіть героїв роману і вкажіть, які ідеї вони представляють.

2. Які сюжетні лінії є в романі і які герої головні в кожній з них? Які епізоди вам найбільше сподобалися в “Чорній раді”?

Міркуємо

1. Поясніть, чому роман Пантелеймона Куліша називається “Чорна рада”.

2. Яку роль відіграє в романі Леся Череванівна? Чи впливає ця героїня на загальний хід історичних подій?

3. Як Куліш змальовує деталі українського побуту XVII століття? Перекажіть епізод, який вас найбільше вразив у романі.

Аналізуємо

1. Чи правдиво відтворив автор добу Руїни в Україні і на якій основі? Що Куліш вважав характерним для життя України того часу?

2. Підготуйте коротку розповідь про події, змальовані в романі, від імені кожного з ключових персонажів твору. Проаналізуйте, чим різнитимуться такі розповіді.

3. Як виявилася тенденційність автора у змалюванні історичних подій? Як це позначилося на провідних образах роману?

Дискутуємо

1. Чи погоджуєтесь ви із словами Івана Пулюя: “Куліш любив щиро Україну і рад був неба для неї прихилити. Прихиляв же він тим, що безкорисно посвятив для неї своє життя і свою працю. Він шукав і корився одній тільки правді. Копаючись в архівах ще недавньої бувальщини нашої, добачив він в гріхах предків наших причину нещасної долі України, і ті гріхи картав він безпощадно, не з пихи, не з погорди, а всім добра бажаючи, жиючому й будучому потомству”? Чому? Обгрунтуйте.

2. Яку роль відіграє сюжетна лінія “Петро Шраменко – Леся Череванівна” у загальному розвитку сюжету роману?

3. Чи є серед героїв роману “Чорна рада” справжні патріоти? Чи змінювалося ставлення до них протягом століть?

4. Які традиції історичної прози Куліша використали його послідовники, твори яких ви читали (Іван Нечуй-Левицький, Андрій Чайковський)?

РОБОТА В ГРУПАХ

Завдання кожної з груп – підготувати запитання для інтерв’ю з одним з героїв роману “Чорна рада”. На найцікавіші запитання ви відповісте всі разом, посилаючись на текст роману.

ВАШЕ ПОРТФОЛІО

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

Назва проекту – “Геополітична карта Східної Європи XVII та ХІХ століть”. Користуючись контурною картою, відтворіть кордони європейських держав, які межували з Україною та до складу яких входили землі нашої держави в XVII і в ХІХ століттях. Розкажіть про розстановку політичних сил, взаємини між цими державами, про видатних політичних і культурних діячів кожної країни.

Як змінилася геополітична карта від доби Руїни в Україні до часу, коли писав свій роман Пантелеймон Куліш?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Спробуйте підготувати короткий сценарій фільму за романом “Чорна рада”. Визначте режисера, що розписуватиме ключові сцени фільму; оператора, що визначить, які інтер’єри, пейзажі, портрети і в яких епізодах зніматиме; художника-костюмера, який підготує докладний опис одягу героїв; бутафора, що опише інтер’єри, реманент, зброю, предмети побуту; звукорежисера, що добере музичний супровід. За змоги перегляньте фільм Миколи Засєєва-Руденка “Чорна рада” й обговоріть його. Порівняйте ваші пропозиції з переглянутим серіалом.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Рома́н – значний за обсягом і складний за композицією прозовий (рідше – віршований) епічний твір, у якому змальовано масштабні події, порушено значущі проблеми доби, діє велика кількість персонажів, характери провідних героїв подано в розвитку, в динаміці. Роман практично завжди охоплює тривалий часовий проміжок, у такому творі є кілька взаємопов’язаних сюжетних ліній.

За змістом та особливостями змалювання життєвих явищ і персонажів романи поділяють на декілька різновидів: історичні, соціально-побутові, соціально-психологічні, пригодницькі, детективні, філософські тощо.

Рома́н-хро́ніка – великий за обсягом прозовий твір, у якому послідовно розкривається історія значущих суспільних, історичних, родинних подій протягом тривалого часу.

Істори́чний роман – роман, сюжетно побудований на історичному матеріалі, основним предметом зображення якого є історичні події. У такому романі масштабно змальовуються певна епоха та її видатні діячі. Основоположником жанру історичного роману вважають англійського письменника Вальтера Скотта.

Знайдіть ознаки історичного роману-хроніки у творі Куліша “Чорна рада” та прокоментуйте їх.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Серед творчих здобутків Пантелеймона Куліша є чимало поем, найвідоміші з яких – “Маруся Богуславка”, “Україна”, “Грицько Сковорода”, багато оповідань, драматичні твори: “Байда, князь Вишневецький”, “Петро Сагайдачний” та інші; наукові праці, літературно-критичні статті про творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Котляревського та ін.

А ще вам цікаво буде знати, що “гарячим” Пантелеймон Олександрович називав себе недарма. Він часто закохувався до безтями, і однією з палких його пристрастей була Марко Вовчок, перша українська жінка-письменниця, яку називали “українською Жорж Занд”. З її творчістю ми ознайомимося згодом.

Надзвичайно цікавий твір про невгамовного Панька Куліша написав знаний український письменник і літературознавець ХХ століття Віктор Петров (Домонтович), і називається він дуже промовисто – “Романи Куліша” (йдеться, як ви розумієте, не про художні твори).

Як ви вважаєте, чи справді творча особистість постійно перебуває у стані закоханості, чи це лише поетичне перебільшення?

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Історичні романи – один з найпопулярніших жанрів світової літератури. Серед кращих взірців цього жанру у світовому письменстві, звісно, романи основоположника жанру Вальтера Скотта “Айвенго”, “Роб Рой” та інші, “Собор Паризької Богоматері”, “Дев’яносто третій рік” Віктора Гюго, “Війна і мир” Льва Толстого, “Тай Пен” та “Сьогун” Джеймса Клавелла тощо.

В історичного роману є свої закони жанру: обов’язкова любовна сюжетна лінія, характерні герої. Кирило Тур, наприклад, має багато спільного з героями творів “Корсар” Байрона, “Розбійники” Шиллера. Дівчина, подібна до Лесі Череванівни, є майже в кожному історичному романі: є прекрасна дама, за прихильність якої змагаються могутні й хоробрі лицарі (пригадайте, є така героїня і в “Айвенго” Вальтера Скотта, і у “Вогнем і мечем” Генрика Сенкевича).

Які екранізації історичних творів вам відомі? Наскільки вони відповідають текстам художніх творів і справжнім історичним подіям?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ

Протягом п’яти хвилин запишіть у зошит (не користуючись текстом роману) якомога більшу кількість ужитих автором слів – назв старовинного одягу, реманенту, предметів інтер’єру тощо. З’ясуйте (вкажіть), які із цих слів – історизми, які – архаїзми, які слова є власне українськими, які – запозиченими.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД

1. Гуляк А. Становлення українського історичного роману. – К., 1997.

2. Куліш П. Матеріали і дослідження. – Львів, 2000.

3. Гнідан О., Осьмак Н. Світогляд Пантелеймона Куліша // Дивослово. – 1991. – № 10.

4. Гончар О. Роман “Чорна рада” П. Куліша в школі // Слово і час. – 1992. – № 9.

5. Жулинський М. У праці каторжній, в трагічній самоті // Куліш П. Твори у 2 т. – К., 1989. – Т. 1.

6. Слоньовська О. “Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…”: Аналіз роману Пантелеймона Куліша “Чорна рада” // Дивослово. – 1994. – № 12.



(2 votes, average: 3.50 out of 5)