Чому я хочу працювати в органах прокуратури (твір)
Сила і відповідальність, справедливість і розсудливість, злочин і закон. Всі на них, на тих людях, що вдень і вночі стережуть наш порядок, наш добробут, наше життя, врешті-решт! Коли мене запитують, ким я хочу бути, я відповідаю – “я хочу працювати в органах прокуратури”. Багато хто мене висміюють, хтось каже, що з такою зарплатою мені самому буде впору грабувати банки. Я терплю, тому що знаю, чого хочу. Служіння людям, підтримання порядку, охорона закону – ось моя мета в цьому житті.
З кожним днем на землі стає все більше злочинців, казнокрадів, просто нечесних людей, і з ними потрібно боротися. Так, є люди, які вигадують закони, визначаючи покарання за ту чи іншу провину. Але закони будуть порушуватися. Не тому, що погано складені, але тому, що людині завжди буде мало – жадібність і дурість штовхають його на вчинки, в яких соромно зізнатися навіть самому собі. Але потім сором йде, залишаючи лише потворний рубець де-то в глибині душі. Таким людям вже все одно – вбивати, гвалтувати, грабувати. Якби перед ними жінка або безпорадний старий – вони не зупиняться, тому що такі якості, як совість, людяність давно вже покинули їх.
Ще я часто бачу, що по телевізору, по радіо говорять про злочинців, про те, які звірства вони зробили, як вбивали і грабували. Але дуже, дуже рідко я чую про людей, які зупинили їх, не дозволили вчинити непоправне, часто навіть ціною власного життя. Я хочу це змінити. Я не хочу чути лише про те, як обманюють, вбивають, грабують. Нехай по новинам звучать імена тих, хто бореться, нехай говорять лише “розкрили”, “затримали”, “вдалося зупинити”. І ось тут-то приходить черга таких, як я. Може, мені й не по силам перевиховати їх, але зупинити, не дозволити завдати ще більшої шкоди – це моє завдання, і виконати її – мій священний обов’язок перед суспільством, перед самим собою.
Але, на жаль, пороків підвладні не тільки порушники закону. Навіть ті, хто покликаний захищати його, часто зловживають своїми повноваженнями, і та влада, яку вони отримують для боротьби зі злочинцями, також стає інструментом для задоволення своєї користі. З-за цього люди не вірять правоохоронним органам, бояться звертатися до них. Звичайно, таких перевертнів не більшість, але вони дуже сильно псують репутацію всієї системи, і з ними теж потрібно боротися всіма доступними методами. Якоюсь мірою вони навіть гірше злочинців, тому, що є зрадниками, вони завдають удару з тієї сторони, з якої розраховуєш знайти підтримку, опору. Як тут не розчаруватися в служителів правопорядку? Кожне гучне справу, кожен випадок вимагання та перевищення – незмивна пляма, яке виразно видно кожному, законослухняної та не дуже, громадянину. З цього приводу є гарна притча, що розповідає про батька і його запальчивом сина, який часто ображав і принижував людей. Батько порадив йому кожен раз, зробивши якийсь нехороший вчинок, вбивати в паркан один цвях, і з кожним днем зменшувати їх кількість. Син послухав його поради і щодня намагався стримувати себе. Спочатку цвяхів було багато, але з кожним днем їх ставало все менше і менше. Потім прийшов день, коли він не вбив ні одного. Тоді батько сказав йому – “висмикуй з паркану один цвях, як зробиш гарний вчинок”. Син послухався поради батька, і знову потекли дні. Врешті-решт він висмикнув всі цвяхи, і тоді батько сказав йому: “дивися, сину, ти виправив всі свої недобрі справи, але ці залишилися дірки в паркані назавжди”.
Я знаю, що для того, щоб працювати в правоохоронних органах, потрібні чимала мужність, стійкість, уміння розбиратися в людях і багато, багато іншого. Нехай буде важко, але я знаю – я витримаю і буду йти до своєї мети, що б не трапилося!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)