ЧОМУ В ЗАЙЦЯ НЕ БОЛЯТЬ ЗУБИ – Українська література – Література для дітей
Розболілись в зайця зуби,
З болю в зайця спухли губи,
Як м’ячі, набрякли щоки,
Сів і стогне косоокий.
– Ох, яке у зайця лихо! –
Ходить-журиться зайчиха,
Зайця кутає у хустку,
Подає йому капустку,
Моркву з перцем, баклажани –
Все найкраще із баштана.
Відгортає заєць страви,
Сів, зітхаючи, на лаві
І в зайчат питає тихо:
– Де взялось на мене лихо? –
А зайчатка хором з хатки:
– Цього ми не знаєм, татку,
Не боліли в нас ще зубки… –
Та й вдягаються у шубки,
Бо їм час іти в долину
На нову кінокартину.
Заєць гроші їм виймає,
Щоки лапками стискає,
Бо йому не до картини:
Сльози, наче горошини,
Із очей течуть на щоки…
Сів і оха косоокий.
Тут прийшла шептуха-жаба,
Зупинилась біля граба:
– Чуєш, зайче, в цьому гаю
Я всім зуби замовляю,
Не скупись лише на плату! –
Та й до зайця суне в хату.
Узяла з водою миску,
Запалила смільну тріску,
Тріску кинула у воду,
Важко всілась на колоду,
Пошептала, поплювала,
Заробіток в зоб сховала
Та й говорить до зайчихи:
– Від горілки в зайця лихо.
– Не кажіть мені такого:
Не куштує він спиртного,
Росу п’є лишень з травиці…
– Хай не п’є він і росиці!
Хай не їсть він і капусти,
Тоді зайцеві відпустить! –
Розпустила жаба рота
Та й полізла у болото.
Дрізд їй крикнув з деревини:
– Гнати жабу з медицини!
Ви, зайчихо, в цюю ж мить
До аптеки, звісно, мчіть.
До аптеки мчить зайчиха,
Срібні гроші губить з лиха.
У аптеці дятел бурий
Готував комусь мікстуру,
А зайчиха в плач з порога:
– Дайте, дятле, допомогу!..
Дятел швидше до зайчихи:
Що за горе, що за лихо?!
Чим я зможу, пособлю:
Зайця вашого люблю.
Дайте вашу рецептуру, –
Йде до ліків дятел бурий.
А йому зайчиха глухо:
– Не дала її шептуха… –
Тут як вдарить дятел дзьобом:
– Сором вам перед народом
Досі вірить в забобони!
А шептуху по закону
Передам на суд звірячий.
На суді нехай закваче! –
Дятел скинув
Тапочки,
Одягнув червону
Шапочку,
Взувся в чорні черевики,
Спакував у торбу ліки,
Взяв ціпка і окуляри
Та й з зайчихою у парі
Йде скоріш до зайця в хату:
Треба ж зайця рятувати.
Біля хати на стежині
Стогне заєць у хустині.
Дятел зайця утішає,
Зайцю рота розкриває
І здіймає зразу ж крик:
– Ви відсталий чоловік!
Ви лінивий нечепура!
Ви цураєтесь культури!..
І загинуть зуби ваші,
Не в’їсте тоді і каші,
Не кажу вже про капусту,
Хай вам, зайче, буде пусто!
– Чим я, дятле, провинився? –
З жаху заєць затрусився.
Сів на призьбу, гірко плаче.
– Ти не чистиш зуби, зайче.
І все лихо йде від цього, –
Каже дятел зайцю строго, –
І твої погані зуби
Доведуть тебе до згуби.
Ось тобі шалфей пахучий –
Від шалфею стане лучче.
Ну, а потім… думать треба,
А тепер піду від тебе,
Бо й дивитися не хочу
На запухлий ніс і очі…
Ліки зайцю пособили,
Знову ходить заєць в силі,
Знову бігає по рясту,
Закупив в аптеці пасту,
Щіточки і порошок
І для себе, й для діток.
І щоранку
До сніданку
Із дітками –
Малюками
Чистить зуби коло дуба, –
Й не болять у зайця зуби!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)