Чому в церкві дзвонять у дзвони?

Дзвін сприймається як неодмінна приналежність християнського храмового богослужіння, а тим часом цей звичай виник задовго до появи християнства. Ще в Давньому Єгипті ударами гонга зазначалося початок жертвопринесення. Найдавніше свідчення про вживання дзвонів відноситься до IV століття н. е. У цей час вперше були використані дзвони, відлиті з міді. Оскільки найбільш розвинене ливарне виробництво знаходилося в римській провінції Кампанії, і дзвони стали називатися кампанії.
Після встановлення християнства дзвін став використовуватися для призову християн до богослужіння і для оповіщення про час обов’язкових молитов. Близько VIII століття н. е. в церковному статуті з’явилася згадка про чотирьох різних способах дзвону. Найпростіший з них – благовіст – мірні удари в якій-небудь дзвін, що закликають до богослужіння.
У свята застосовувався передзвін, при якому вдаряли в усі дзвони по черзі. При кончині єпископа чи священика також проводився дзвін одночасно в один або два дзвони. Такий дзвін називався заупокійним. Четвертий – це дзвоніння по великих святах: під час Великодня, Різдва або престольного свята даного храму. При дзвоніння дзвонять “у всі тяжкі”, тобто відразу в усі дзвони храму.
Так що дзвонити у дзвони – це дуже давня традиція, корінням йде в глибоку старовину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Чому в церкві дзвонять у дзвони?