Чому політична реклама настільки жахлива?

Досить довго ігнорував цей факт, але в підсумку все-таки вирішив написати пару слів з цього приводу, раз вже це мій блог, де я пишу що думаю. Отже, як люблять говорити, питання на мільйон: чому у нас така жахлива політична реклама? Причому, жахливо все – і задумка, і стратегія реалізації, і креатив… Немає креативників? Неправда, є. Комерційна і соціальна реклама трапляється дуже хороша (хоча і нечасто, але трапляється!).
Значить, справа в іншому. Справа в підході. Тому що керують цими процесами політики, а не маркетологи.

Ну ось, наприклад. Ну що за маячня? Всі ж знають, що найголовніше в політичній рекламі – це спокій. Найстрашніше, що може бути для народу – це війна. І багато рекламні кампанії будувалися саме навколо обігравання питання війни. І що ж ми бачимо на цій рекламі? Войовничого слов’янина (більше схожого на білоруса, ніж на українця), який закликає взятися за вила. Згадуємо повстання Пугачова. Читали про такого? Знаєте, що його четвертували взагалі-то? Я вже мовчу про каламбур про повернення коштів банку.
Ну да ладно, все одно за нього ніхто не проголосує, і він це знає. Це так, щоб була видимість демократії (типу чим більше партій, тим більше ми демократичні. Незрозуміло тільки, чому в найдемократичніших країнах всього 2-3 партії.

Мені здається, що головна проблема української політики – це відсутність чіткої стратегії і послідовності. Самі посудіть, адже 95% всієї реклами і всіх ефірів присвячено тому, що одна партія лає іншу. А тепер уявляємо ситуацію, що бац – і вся опозиція зникає. От немає ні білих, ні помаранчевих, ніяких. На чому ж тоді будувати рекламу? І взагалі, як далі жити? Нікого ж звинуватити в падінні ВВП, від’ємному сальдо і крадіжці всіх резервів.

Ось, наприклад, у Росії:

Все зрозуміло? Майбутнє за ними – без варіантів. Роби що хочеш, але шансів немає. Пригадується Жиглов – Буде сидіти! Я сказав!
Тут у опонента єдина вірна стратегія:

Все чітко. Голосуйте за мене, тому що я – не вони. І більше нічого не треба. Ніякої тобі економіки, стратегії, зовнішньої політики. І партію можна було б назвати коротко: Я не Путін. Ну це я, звичайно, перебільшую. Але все-таки видно що в плані стратегій, наші східні брати просунулися трохи далі від нас. Хоча там в політиці зовсім інші цілі і інші стратегії.

Повертаючись до стратегії. В чому вона є? Чим одна партія відрізняється від іншого? Ну крім квітів на плакатах? Всі говорять, що треба розвивати економіку, боротися з інфляцією, зменшувати безробіття, збільшувати середню зарплату. Неясно тільки одне – ЯК?

Хто сперечається з Арсенієм? Ми ж тільки ЗА. Як можна ставити в план партії? Іншими словами, всі інші політичні сили проти сильного села? Повертаючись до бізнесу – стали б ви рекламувати таку якість вашого товару, як у всіх ваших конкурентів? Іншими словами, поставили б ви на свій постер фразу, типу: “В нашій машині – чотири колеса!”, або “наше молоко – білого кольору”. Ну що за маячня?

Єдиний, хто вперто гне свою лінію і хоч якось виділяється, це комуністи.

Ось вам. Все чітко, правдиво. Хоча я б ще простіше написав – Всіх раскулачим! Народу це подобається. Проблема в тому, що у нього дуже погана пам’ять. А у молоді – погані знання історії, і люди просто забули, хто такі комуністи, їх методи, цілі… Закон про 5 колосків”, наприклад, і т. д. Думаєте, вони помінялися? А сама ідеологія жити в комунах? Але ми знову ж таки не про це.

А що ми бачимо у інших?

Досить правдивий плакат. Народ думає, як йому вижити, а влада робить все, щоб це завдання було якомога складніше. Громадяни копірайтери – АУ? Де зв’язок між цими фразами? Та ще й написаними у різних рядках? Про що взагалі ця безглузда реклама? Ах, так, вона про народному бюджеті, який так новаторськи винайшли та впровадили у нас…

Ну ладно, винайшли народний бюджет Одеської області, але це теж неважливо.

А тепер головне питання. Що це таке взагалі? Що за народний бюджет? Це типу люди вирішують, на що витрачати гроші? Знаєте, якщо б у мене в компанії рекламіст ходив і питав у співробітників на що витратити гроші на рекламу, я б його відразу звільнив. Якби фінансист питав, як правильно розподіляти фінанси – він би вже на наступний день шукав роботу. Адже я найняв їх, як фахівців, щоб вони вирішували ці завдання. За це вони і отримують зарплату.

А що у нас? Депутати, яких ми вибираємо виконувати свої обов’язки запитують у нас, як їх виконувати? При цьому, вони страхують себе – мовляв, я тут причому? Народ проголосував! Нафіга нам лікарні? Люди проголосували за новий автопарк всієї мерії. Опалення в школах? Вибачте, це “обленерго” винна! У мене ось в басейні теж вода регулярно остигає.

Ще одна проблема – конкретика. Можна хоч десь дізнатися адреси цих 16 стадіонів? Ті сотні міжквартальних доріг, що ремонтуються. Де вони? Покажіть, хочу подивитися. А скільки грошей було витрачено на це? Може, цих грошей вистачило б на 216 стадіонів? А хто будував? Підрядник виграв тендер, або знову ж таки за відкат?

Ось які питання цікавлять виборців, а не хто більше вкрав. Людям вже все одно, що цей вкрав на 15 мільйонів менше того. Нас цікавить як це вплине на нашу, отже непросте життя.

Ну, а оскільки нашим типу обранцям, нічим похвалитися і нема чого розповісти, і ми будемо мати такий жах перед очима.

Але я щиро вірю, що коли-то, все зміниться. У нас будуть достойні кандидати, а у них – прекрасна реклама!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому політична реклама настільки жахлива?