Чому люди не ставлять собі цілей?
Управляти життям повинні не бажання досягнення цілей, які миттєвим і суперечать один одному, створюючи внутрішній конфлікт і підвішеність, а звички правильно жити, отримуючи задоволення.
Чи можете Ви за 1 хвилину написати всі свої цілі на найближчі 3 роки у всіх значимих сферах свого життя?
Я думаю, що лише невеликий відсоток читачів впорався з цим завданням. А ви взагалі замислювалися над тим, чому так складно досягати свої цілі, які начебто зрозумілі, близькі, досяжні лише варто планомірно прикладати зусилля протягом певного періоду часу до досягнення результату? Чому немає достатньої мотивації для реалізації того, що, здавалося б, ми хочемо найбільше? Куди вона пропадає? Чому взагалі так важко ставити цілі і взагалі зрозуміти, що ж нам потрібно насправді?
Чому люди не роблять головну справу у своєму житті: “Не ставлять собі цілей, хоча успіх дорівнює мети, а всі ми хочемо бути успішними?”
Можна говорити про 9 основних причини, з яких люди не ставлять цілі:
1. несерйозно
Життя ніколи нікого не чекає, у круговерті подій, що відбуваються і справ дуже важко буває зупинитися і задуматися про те, яке місце ми в ній займаємо, і чи дійсно ми опинилися там, де хочемо. Ми не ставимо собі цілей, тому що не підходимо серйозно до цього питання. В принципі для кожного з нас вже є розписаний план: школа, інститут, кар’єра, сім’я, діти, квартира, дача ну плюс, мінус ще щось. В принципі цей стандартний план навіть хороший і може підійти будь-кому, якщо не замислюватися. Але всі люди різні і потреби у всіх теж не можуть бути однаковими. Проблему несерйозності можна розглянути і на прикладі багатьох компаній. Озирнувшись довкола можна перерахувати величезне число дрібних цілком успішних компаній, що приносять стабільний дохід, багато й таких, які існують від випадку до випадку. Головне слово тут існують. Ви бачили хоча б одну багатомільйонну компанію, яка стала такою, не маючи в своєму арсеналі на початку шляху амбітних задумів? Звичайно, існує частка випадку, удачі, але хіба удача це не нагорода за фанатичну віру і разючу наполегливість у роботі?
По суті, витоки несерйозного ставлення до себе і до свого життя криється в другій причини: люди не беруть на себе відповідальність за своє життя.
2. Люди не беруть на себе відповідальність за своє життя
Бути вільним увазі собою можливість робити вибір, а право прийняття рішення завжди йде рука об руку з відповідальністю. Якщо ми слідуємо загальноприйнятій життєвому стандарту, то в разі невдачі ми завжди можемо виправдати себе обставинами, і ми в такому випадку уникаємо критики з боку свого оточення, так як наші вчинки повністю вписуються в їх світорозуміння. Адже насправді великий біль і страх заподіює нам не наші невдачі, а осуд з боку нашого суспільства. Це і є наступною причиною того, що ми не ставимо собі цілей.
3. Страх перед критикою свого оточення
Для існування будь-якого суспільства необхідні правила і норми поведінки, яких дотримуються його члени, інакше виникне хаос. Таким чином, будь-який індивід, початківець свій життєвий шлях має можливість задовольнити всі свої базисні потреби, слідуючи вже прийнятим суспільством стандартам, в першу чергу задовольнити потребу в безпеці. Але в той момент, коли індивід долає два перших перешкоди: починає серйозно ставитися до свого життя і бере на себе за неї відповідальність, він ризикує накликати на себе осуд свого соціуму, так як його поведінка, швидше за все не відповідає встановленим стандартам, що перетворився на стереотипи. І в даний момент йому належить прийняти рішення: він сам керує своїм життям, реалізує свої бажання, досягає свої цілі і бере відповідальність за свої невдачі і готовий прийняти осуд і нерозуміння або ж перекладає відповідальність за своє життя на соціум і завжди знаходиться під захистом його стереотипів. Однак прийняття першого шляху тягне за собою прийняття готовності до постійної боротьби. І тут з’являється наступна проблема:
4. Навколишнє середовище не підтримує цілеспрямованість
Коли людина починає свідомо підходити до свого життя, ставити собі цілі і досягати їх він викликає зміни в навколишньому середовищі, крім того ініціюється перерозподіл благ: так як якщо хтось отримав, значить це пішло від когось іншого. До того ж людиною, яка усвідомлює цінність свого часу і свого життя набагато важче управляти, так як він не пливе за течією, а усвідомлено і зважено приймає рішення, які можуть бути спрямовані тільки одну сторону-покращення та розвитку. Обидва ці фактори загрожують самому існуванню системи, а у будь-якої системи працюють механізми самозбереження. З самого дитинства нам нав’язують правила поведінки і стандарти життя, відхилившись від яких нас чекає покарання або відчуження. Таким чином, у дуже багатьох людей з самого дитинства виробляються дуже добре зміцнилися властивості, які і є наступними причинами:
5. Нам заважає почуття провини і низька самооцінка
Через низьку самооцінки, відсутності віри в себе ми не те, що не намагаємося реалізувати наші бажання, ми навіть боїмося озвучити їх і перетворити на конкретні і досяжні цілі, нас переслідує:
6. Страх перед невдачею
Страх перед невдачею присутній абсолютно при будь-якому починанні, ніхто не може дати, що ймовірність настання певної події, навіть при врахуванні всіх чинників буде дорівнює 100%. Завжди є частка випадку, непередбачені обставини і неправильні розрахунки. Але ж при здійсненні абсолютно будь-якого проекту виникають перешкоди і проблеми, так як наш світ будується на протиріччі інтересів, і вони також все переборні, інакше б життя суспільства і всі процеси були б просто неможливі. Абсолютно будь-яка проблема має рішення, питання лише в ресурсах, які знадобляться для здійснення цього рішення.
Проблема в тому, що люди не знають технології досягнення цілей.
7. Немає навику досягнення цілей
Саме час навчитися ставити цілі, це легко.
8. Немає можливості визначитися з цілями, через надлишок бажань.
Перші сім проблем подолати не так важко, необхідно лише бажання і певна робота над собою, а ось розібратися в собі і в своїх бажаннях набагато важче. Всі проблеми, позначені раніше і особливо остання, безпосередньо пов’язані з нашими цінностями, які і формують нашу ідеологію, концепцію нашого внутрішнього я.
Цінності формувалися протягом нашого життя, з раннього дитинства під впливом безлічі зовнішніх факторів: культура і традиції країни, правила поведінки в соціумі, школа, сім’я і ставлення батьків, література, фільми і так далі. У підсумку виходить великий безлад, в якому можуть поєднуватися самі трудносовместімие речі. Дуже рідко ми усвідомлено працюємо над побудовою нашої власної системою цінностей, яка б допомагала нам розвиватися і забезпечувала б душевну гармонію і рівновагу.
А на практиці виявляється, що саме протиріччя наших ціннісних установок або зовсім наявність негативних цінностей заважає нам ставити і досягати мети і бути щасливими.
Тому першим кроком до перетворення свого життя є вивчення себе, усвідомлення своїх цінностей і робота над своїми установками.
Це складний і тривалий процес, однак, без цієї роботи неможливо досягти внутрішньої рівноваги. Ваші цінності є основою для народження ваших бажань і цілей.
Якщо Ваші цілі суперечливі, то Ви ніколи не досягнете успіху, а будете весь час роздумувати, що ж Вам робити. І почавши рух до однієї мети, вступите в протиріччя з іншого.
Ще одна причина по якій люди не ставлять собі цілей – це лінь – людина не звикла працювати, а будь-яке досягнення цілей вимагає наполегливої роботи.
У кожного з нас є набір своїх власних істин. Деякі з них ми успадкували, деякі запозичили або відкрили самі. Важливо не стільки те, які ці істини або як ми їх отримали, скільки те, як ми з ними чинимо і як ми їх використовуємо. Наші істини формують ті переконання і цінності, які керують нашою життєвою діяльністю, стимулюють і підтримують наші правильні вчинки. Те, наскільки добре вони працюють на нас, визначається глибиною нашої переконаності і відданості цим істинам. Набір цих істин і називається “внутрішньої конституцією” і кожен з нас несе відповідальність за той набір істин, які ми відбираємо і формуємо і відповідно до яких вирішуємо жити.
Ф. Кардел
(2 votes, average: 3.00 out of 5)