Чим визначається психологічний клімат родини
Поняття “психологічний клімат” виникло за аналогією з географічним кліматом. Одному із сучасних психологів належать такі слова: “Психологічний клімат, або мікроклімат, чи психологічна атмосфера, – всі ці швидше метафоричні, ніж строго наукові, вирази дуже вдало відображають суть проблеми. Подібно до того як в одному кліматі рослина може зачахнути, а в іншому пишно розквітнути, людина може [або] випробувати внутрішню задоволеність… або захиріти “.
У сім’ї як в малій групі у кожного учасника відносин є свої ролі. Притому не завжди ролі членів сім’ї (мати, батько, старший син, молодша сестра і т. П.) Збігаються з груповою роллю (лідер, “душа суспільства”; “мозковий центр”, “козел відпущення” та ін.). Часто в сучасній сім’ї роль лідера належить не батькові, як це було в патріархальної сім’ї, а тому, чий внесок у сімейне благополуччя визнається всіма членами сім’ї.
Вдумайтесь, який клімат складається в родині, де на порядку постійно стоїть питання: хто в домі господар? Чи так вже важливий однозначну відповідь? Можливо, варто замість нього завжди пам’ятати про моральну відповідальність і частіше задавати собі питання: як допомогти самим близьким і рідним людям? В атмосфері взаємної турботи питання про першість вирішиться сам собою. Глава сім’ї той, хто оточує турботою і увагою потребують них.
Насамперед психологічний клімат визначає самопочуття людини в сім’ї (настрій, психологічний комфорт). Це самопочуття залежить від відносин між членами сімейного колективу. Саме відносини турботи, уваги, співпраці роблять сімейний клімат теплим і приємним. Навпаки, неповажні відносини, байдужість роблять клімат різким, неприємним, важким для існування в ньому. Сприятлива сімейна атмосфера несумісна з “законом джунглів”, де панує фізична сила і ворожнеча. Різкі, ворожі, непримиренні стосунки руйнують сімейний уклад. При цьому, звичайно, страждають не тільки дорослі, а й передусім – діти.
У сучасній психології сімейних відносин виділяють три основні стилі сімейних взаємин: попустітельскій, авторитарний і демократичний. Кожному з них відповідає свій клімат.
Стиль потурання відносин зазвичай проявляється в сім’ї як відсутність стійких, а то і взагалі всяких відносин. У такій родині панує крижана відстороненість, холодне відчуження, байдужість до справ і почуттів іншого. Така сім’я лише формально є чимось цілим, на ділі ж у ній все мертво і мляво, як в крижаній пустелі.
Два інших стилю являють собою своєрідну шкалу, де на одному полюсі безцеремонний диктат, жорстокість, черствість і агресивність по відношенню один до одного, а на протилежному – справжню рівноправність, взаємне тепло, багатство почуттів, співробітництво. Ймовірно, всі погодяться з тим, що найкращий клімат складається ближче до демократичного полюса.
У сімейних відносинах виділяють ще їх спрямованість. Так, у багатьох сім’ях переважає спрямованість на діяльність – на ділову сторону життя. Цей орієнтир, оцінка людей за їх успіхам у діяльності, може породжувати вкрай бездушних ділових людей, що не думають про почуття близьких. У таких сім’ях можна почути: “Я все роблю, щоб забезпечити благополуччя, а інше мене не стосується”. Дітям у таких сім’ях іноді буває важко відповідати завищеним очікуванням батьків, для яких успіхи дітей – один з елементів життєвого успіху.
Іноді в сім’ї приділяють дуже велику увагу взаєминам з іншими людьми. Надмірне захоплення такою спрямованістю призводить до зайвої вибірковості в спілкуванні і замиканні в тісне коло “своїх”. Будинки в такій сім’ї незатишно почуваються не тільки сторонні, а й ті з родичів, які не відповідають поданням “людина нашого кола”.
Наступний вид спрямованості в сімейних відносинах – на себе і самозадоволення – може в крайніх випадках породжувати відносини егоїзму, себелюбства, що несумісно з сімейним щастям. Часто такі сім’ї переживають бурі, шторми, що закінчуються загибеллю сімейного корабля.
Отже, психологічний клімат сім’ї являє собою відносно стійкий емоційний настрій. Він є результатом сукупності настрої членів сім’ї, їх душевних переживань, ставлення один до одного, до інших людей, до роботи, до навколишніх подій. Для сприятливого психологічного клімату характерні згуртованість, доброзичлива вимогливість один до одного, почуття захищеності, гордість за приналежність до сім’ї. У сім’ї зі сприятливим кліматом панують любов, довіра один до одного, шанування старших, взаємна повага, готовність зрозуміти і допомогти іншому. Важливе місце у створенні сприятливого клімату належить сімейному укладу, традиціям, загальним духовним цінностям. Сім’я, як особлива мала група, заснована на родинних зв’язках, передбачає особливу внутрішньосімейне спілкування, в процесі якого сім’я реалізує свої функції. Для спілкування в сприятливій сімейній обстановці характерні природність, сердечність, взаємозацікавленості.
Несприятливий сімейний клімат веде до напруженості, сварок, конфліктів, дефіциту позитивних емоцій. Особливо страждають в такій обстановці молодші члени родини. У найважчих випадках такий клімат веде до розпаду сім’ї.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)