Чим відрізняються 3D телевізори від звичайних
Фантастичне майбутнє з романів і фільмів втілюється в реальність прямо на наших очах. У всякому разі, в тому, що стосується графіки формату 3D. Об’ємне зображення і ефект присутності в кінотеатрах (або перед домашнім телевізором) – давня мрія людства. Виробники моніторів, телевізорів, ігрових консолей та іншої мультимедійної продукції, в тому числі і творці контенту, активно просувають в маси нові технології. Маси активно спокушаються.
Сьогодні 3D-телевізори стали доступні практично кожному, а реклама обіцяє фантастичні ефекти навіть за скромну плату. Природно, звичайні телевізори з 2D зображенням залишаться припадати пилом на вітринах. Картинки з “Аватара” досі розбурхують розуми і бажання, так що армія власників 3D-телевізорів поповнюється. Проте чітко визначити для себе різницю між двома форматами багато хто не може, до того ж ідуть на поводу у маркетологів, внаслідок чого настає розчарування наодинці з новим телевізором. Подивимося, чи так уже далекі технології нинішнього і завтрашнього дня один від одного.
3D-телевізор – пристрій для прийому ТВ-сигналу і виведення на екран тривимірного зображення і звуку. Звичайні телевізори транслюють зображення у форматі 2D.
Різниця між безпосередньо форматами 2D і 3D – тема для окремої розмови. Більшість користувачів не збираються вникати в тонкощі технологій, набуваючи телевізор. Їм потрібно тільки знати, чи буде ефект об’ємного зображення, а деяким – чи можна реалізувати цей ефект без істотних витрат. На останнє питання можна відповісти однозначно: обсяг економії обернено пропорційний ступеню втілення бажаного ефекту. Телевізори 2D не можуть демонструвати тривимірну графіку, 3D-телевізори з відтворенням двовимірної картинки справляються легко.
Більшість моделей телевізорів 3D вимагає наявності у глядача спеціальних окулярів. Ці аксесуари порівняно дорогі, до того ж нерідко несумісні з обладнанням від іншого виробника. Звичайним телевізорів такі дорогі аксесуари не потрібні. Є моделі 3D-телевізорів, що дозволяють бачити картинку і без окулярів, але вони коштують незрівнянно дорожче.
Через особливості сприйняття зорового апарату людини 3D-формат дає значне навантаження на очі й мозок. Технологія тривимірної графіки увазі два варіанти зображення – для лівого і правого ока – а мозок обробляє отримані дані, об’єднуючи в одну картинку. Двовимірна графіка для наших очей звичніше і безпечніше. До того ж існує деякий відсоток людей, не здатних бачити стереоефекти.
3D-телевізори не можуть перетворити двовимірну картинку, так що їм потрібен особливий контент. Багато фільмів зараз адаптуються, проте поки такого контенту порівняно мало. Телевізійні канали в 3D практично не віщають, так що повнофункціональна робота нового телевізора забезпечена не буде. Звичайні наші “блакитні екрани” всеїдні.
Передача контенту до телевізора у випадку з 3D форматом може стати проблемою, так як 120 кадрів в секунду (стандартна частота 3D) HDMI може виявитися не під силу, і буде потрібно оновлення інтерфейсу до актуального.
Відмінність 3D-телевізорів від звичайних полягає в наступному:
3D-телевізори здатні відображати і двовимірну, і тривимірну графіку.
3D-телевізори вимагають додаткових аксесуарів.
3D-телевізори викликають додаткове навантаження на зоровий апарат людини і мозок.
3D-телевізори для отримання стереоефекту вимагають спеціально підготовленого контенту.
3D-телевізори вимагають високої швидкості обміну даними.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)