Чим відрізняється істина від омани
Пошук істини неминуче призводить до омани. Будь-яке визначення цього складного поняття відображає тільки якусь його частину, більшою чи меншою мірою відповідну уявленням людини про істинність і хибність суджень. Вся наша інтелектуальна і духовна життя складається з пошуку істини, але переконання, думку або мудре висловлювання, прийняте за абсолют, стає оманою. Щоб круг не замкнулося, треба мати чітке уявлення про те, що таке істина і чим вона відрізняється від омани.
Що таке істина і оману
Істина в її філософському значенні трактується як адекватне відображення об’єктивної реальності в суб’єктивному людській свідомості. Класична концепція істини сформульована Аристотелем як відповідність знань і об’єктивно існуючої реальності. Ця універсальна формула стосовно будь-якому роду розумової діяльності людини і вважається основою матеріалістичних уявлень про пізнаваність світу.
Омана – помилкове переконання, судження або інший вид інтелектуального усвідомлення дійсності, що містить обмежені знання або що містить в собі їх невідповідність об’єктивному стану речей.
Порівняння істини та омани
У чому ж різниця між істиною і оманою?
Омана – це завжди помилка. Людям властиво помилятися в самооцінці, приймати як морального еталона помилкові цінності, невірно судити про оточуючих, розділяти помилкові погляди. Особливість помилки в тому, що якийсь час воно здається правдою життя, істиною і не піддається сумніву, а тим більше – аналізу.
Особисті омани народжують внутрішній конфлікт, що вимагає перегляду життєвих позицій. Наукові помилки спростовуються доказом нових теорій з багаторазовим підтвердженням їх правильності фундаментальними дослідженнями і практичними експериментами.
Істина в класичному розумінні відрізняється від омани тим, що її критерієм є оцінка об’єктивної дійсності як змінюється, динамічного цілого. Відносність істини відображає певний, що існує тільки в межах конкретних уявлень рівень людських знань про природу явищ і сутності життя.
Відносна істина рівнозначна визнанню пізнаваності світу. Вона існує як абстрактне поняття, яке не потребує миттєвого підтвердження, але припускає мінливість самого змісту істинності в діалектичному розвитку людського мислення.
Істина логічна і послідовна. Якщо в судженні відсутня логіка, воно втрачає чіткість, стає помилковим і веде до омани. У цьому випадку істина як оцінна категорія втрачає всяке значення.
Не можна вважати істиною релігійні догми. Основою будь-якої релігії є не емпіричне знання, а беззастережна віра, яка не потребує доказах з позиції достовірності. Теософи проголошують абсолютною істиною Бога, наділяючи поняття істинності духовним змістом, що може бути підтверджено тільки чуттєвим, а не інтелектуальним досвідом.
Відмінність істини від омани полягає в наступному:
Оману містить знання, що не відповідають об’єктивній реальності. Істина адекватно відображає у свідомості сутність явищ навколишнього світу.
Оману випливає з помилкових суджень. Істина строго логічна і підтверджена інтелектуальним досвідом.
Оману вимагає спростування. Істину спростувати неможливо.
Оману може мати релігійний характер. Істинність суджень не збігається з релігійними уявленнями.
Оману спотворює дійсність і веде до нових помилкам. Істина прояснює свідомість і удосконалює людські знання.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)