Чим відрізняється 2D від 3D

На хвилі популярності форматів 3D, демонстрації відео з таким ефектом і реклами телевізорів, моніторів і проекторів, які обіцяють “ефект присутності”, багато людей губляться у фантастичних кадрах, що переносять глядача безпосередньо на сцену. А між тим 3D графіка – продукт далеко не новий, використовуваний багато років не тільки і не стільки в кінематографі, скільки в поліграфії. Подання більшості про 3D обмежується різнокольоровими очками в кінотеатрі, а про 2D рідко хто може сказати взагалі щось певне.

Тим часом, 2D, або двовимірна графіка – розділ комп’ютерної графіки, що працює з зображенням, формованим у двох вимірах, володіє тільки двома параметрами – шириною і висотою. 2D ще називається зображенням плоским.

ЗD, або тривимірна графіка – розділ комп’ютерної графіки, об’єктом якого є зображення, що формується в трьох вимірах, до параметрів якого додана глибина. Простіше кажучи, 3D – це об’ємне зображення.

3D дозволяє оцінити розміри об’єкту і відстань до нього завдяки здатності нашого зору сприймати перспективу. 2D ж реалістичному сприйняттю картинки зобов’язане особливості нашого мозку: очі зчитують плоске зображення, а мозок домальовує подання в тривимірному форматі. Тому ми здатні оцінити, який з предметів на екрані або фотографії далі, який ближче, який розташований під кутом до глядача, оцінити ракурси.

В основі сприйняття 3D-зображення лежить наше стереоскопічний зір. У людини два очі, кожен з яких бачить предмет у певному ракурсі. Для мозку два зображення предмета зливаються в один, об’ємний. Цей принцип реалізовано в процесі створення і відтворення 3D-фільмів: демонструються два кадри, зняті двома камерами з різних точок. Стереоскопічні окуляри, що видаються глядачам у кінотеатрі (або використовувані будинку) зводять два зображення в одне об’ємне.

3D-графіку ми здатні сприймати і без додаткових пристосувань, якщо мова йде про комп’ютерну промальовуванню, наприклад, в іграх. Потужні графічні процесори, здатні до обробки великої кількості даних, дають можливість правильного відображення предмета в трьох вимірах, з урахуванням відображення перспективи.

2D-графіка поступилася позиції в комп’ютерних іграх і кінематографі, надавши 3D реалізовувати спецефекти, які можна назвати загалом “ефектом присутності”. Правда, найчастіше їх значення сильно перебільшується: до повного занурення у віртуальну реальність (або перетину штучної реальності і справжньої) ще поки далеко. 2D сьогодні реалізується на невеликих екранах мобільних пристроїв, які в силу обмеженості апаратних ресурсів не можуть відтворювати тривимірні зображення. Також 2D має перевагами перед 3D в плані відображення текстів на екранах, кількості інформації та раціонального використання поверхні матриць.

Різниця між 2D і 3D полягає в наступному:
2D створює зображення двовимірне, 3D – тривимірне.
3D використовується там, де віддається перевага спецефектів на шкоду інформативності та кількістю інформації.
Відтворення і сприйняття 3D в сучасній реалізації вимагає спеціальних технологій.
2D-графіка легко відтворюється на малопотужних пристроях і слабких системах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Чим відрізняється 2D від 3D