Чим Печорін відрізняється від Онєгіна
У російській літературі 19-го століття образи Євгенія Онєгіна і Печоріна стали символами епохи. У них з’єдналися типові риси представників дворянського стану з видатними особистими якостями, глибоким інтелектом і силою характеру, яким, на жаль, не знайшлося застосування в умовах глибокої моральної кризи, що стала головною прикметою часу в 30-ті – 40-ті роки.
Незрозумілі в своєму колі, зайві, вони даремно розтратили свої сили, так і не зумівши подолати моральну глухоту сучасників і дріб’язковість громадської думки, яка вважалась головним мірилом людських цінностей у вищому світі. При всій схожості, Онєгін і Печорін наділені яскравими індивідуальними рисами, завдяки яким інтерес до цих літературних героїв проявляють і сучасні читачі.
Хто такі Печорін і Онєгін
Печорін – головний герой роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”, російський дворянин, офіцер, з обов’язку служби опинився в зоні військових дій на Кавказі. Непересічність особистості цього літературного героя викликала гостру полеміку в колі критиків і гарячий інтерес читачів-сучасників.
Онєгін – головна дійова особа роману у віршах “Євгеній Онєгін”, написаного О. С. Пушкіним. Онєгін належить до дворянської аристократії. Його життєпис, на думку В. Г. Бєлінського, стало енциклопедією російського життя першої половини XIX століття.
Порівняння Печоріна і Онєгіна
У чому ж різниця між Печоріним і Онєгіним? Перші глави “Євгенія Онєгіна” були опубліковані О. С. Пушкіним у 1825 році. З Печоріним читачі познайомилися в 1840-му. Незначна різниця в часі створення цих літературних образів таки мала принципове значення для розкриття їх особистих якостей, які сучасники сприйняли як відображення глибинних суспільних процесів.
На початку роману Онєгін – світський чепурун.
Він багатий, освічений і постійно перебуває під пильною увагою вищого суспільства. Стомлений неробством, Євген робить спробу зайнятися серйозною справою: реформою господарства, що дісталось йому у спадок. Новизна сільського життя обернулася для нього нудьгою: відсутність звички трудитися породило нудьгу, і всі починання вченого економа зійшли нанівець.
Драма Онєгіна – у марності своїх зусиль і беззмістовності способу життя, який був нав’язаний громадською думкою і прийнятий героєм як еталон, за рамки якого він так і не зважився зробити крок. Дуель з Ленським, складні відносини з Тетяною Ларіною – наслідок глибокої моральної залежності від думок світла, що грало у долі Онєгіна першорядну роль.
Печорін, на відміну від Онєгіна, не такий багатий і знатний.
Він служить на Кавказі, в місці небезпечних військових дій, виявляючи чудеса хоробрості, демонструючи витривалість і силу характеру. Але головною його рисою, багаторазово підкресленою в романі, є двоїста суперечливість душевного благородства та егоїзму, що межує з жорстокістю.
Про особу Онєгіна читач дізнається з реплік оповідача і спостережень Тетяни Ларіної. Про Печоріна висловлюють судження оповідач і Максим Максимович. Але повністю його внутрішній світ розкривається в щоденнику – гіркої сповіді людини, яка не зуміла знайти своє місце в житті.
Щоденникові записи Печоріна – це філософія байронічного героя.
Його дуель з Грушницьким – своєрідна помста світському суспільству за безсердечність і пристрасть до інтриг.
У протистоянні зі світлом Печорін, як і Онєгін, зазнає поразки. Сили без застосування, життя без мети, нездатність до любові і дружби, світська мішура замість служіння високої мети – ці мотиви в “Євгенії Онєгіні” і “Герої нашого часу” мають загальне звучання.
Відмінність між Печоріним і Онєгіним полягає в наступному:
- Печорін став героєм свого часу: другої половини 30-х років 19-го століття, позначених глибокою суспільною кризою після подій, пов’язаних з декабристським рухом в Росії; Онєгін – літературний герой, який міг присвятити життя демократичним перетворенням у суспільстві, але в силу своїх особистих якостей став заручником вищого світу; Печорін розуміє нікчемність власного існування і намагається змінити його: наприкінці роману він їде з Росії; Онєгін не прагне що-небудь змінити у своїй долі: всі його дії – наслідок сформованих обставин; Печорін здатний об’єктивно оцінити себе і чесно зізнається в своїх пристрастях і пороках; Онєгін розуміє власну недосконалість, але аналізувати власні вчинки та їх наслідки не в Змозі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)