Чи згодні ви з твердженням Суворова: “Тільки боягузи жорстокосерді”?

Чи дійсно боягузливі люди не здатні проявити милосердя і співчуття? Я повністю поділяю позицію Суворова і вважаю, що страх штовхає нас на вчинки, жорстокі по відношенню до інших. Боягузтво, що розуміється як боязкість, яка визначає вчинки і дії людини, не дає йому можливості творити добро, чинити відповідно до моральними принципами. Він змушений завжди орієнтуватися на більш сильного і сміливого, стаючи знаряддям для досягнення корисливих цілей. Або ж власна слабкість змушує його думати тільки про себе.

Найбільш яскраво боягузтво проявляє себе під час військових дій, коли страх за своє життя часом змушує зраджувати свою країну, свої цінності і переконання, тим самим запеклим свого людини. Так, у творі О. Пушкіна “Капітанська дочка” Швабрін, відступаючи від дворянської честі, переходить на бік повсталого Омеляна Пугачова, щоб залишитися в безпеці. Коли бунтівники перемогли, той, хто програв настільки злякався за свою долю, що упокорився до благання про прощення. Однак коли жертва приєдналася до ворожого стану, від боязкості не залишилося і сліду: герой холоднокровно і підло змушує жінку належати йому, користуючись своєю владою. В основі цього вчинку лежать боязнь програти в чесному бою за серце дівчини і приниження, випробуване їм від зради. Він хоче реабілітуватися у власних очах, примусивши Марію до покори. Боягузтво і жорстокість Швабріна проявляються і до цього: коли він під час дуелі з Гриньовим завдає йому удар в спину; доносить батькам свого супротивника про стан Миронової, щоб перешкодити весіллю Маші і Петра. Таким чином, першопричина його жорстокосердості – слабкість духу.

Іншим прикладом боягузтва і жорстокосердості може стати герой роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Понтій Пілат, історичний персонаж, прокуратор Іудеї. За романом він відправляє філософа Ієшуа (прообразом якого є Ісус) на страту, боячись заворушень в місті та конфлікту з місцевою владою. При цьому Понтій як би знімає з себе відповідальність за те, що трапилося, “умиває руки”, прирікаючи себе на душевні терзання, а невинну людину – на загибель. Він робить лише боязку спробу врятувати життя цьому мандрівникові, але бюрократичні перепони і політичні розрахунки затьмарюють в ньому чеснота. Якби герой був сміливий, як колись в бою, він відстояв б справедливість, як того вимагав його професійний обов’язок.

Таким чином, жорстокість – це невід’ємний “супутник” боягузтва, яка проявляється в різних життєвих ситуаціях. Виявити співчуття, душевну доброту здатні тільки люди сміливі, не бояться постояти за правду і ризикнути заради неї навіть власними інтересами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Чи згодні ви з твердженням Суворова: “Тільки боягузи жорстокосерді”?