Чехов “Скрипка Ротшильда” – короткий зміст
Трунар Яків Іванов на прізвисько “Бронза” жив у маленькому містечку, де його ремесло майже не приносило доходу. Приробіток бронзи доставляла гра на скрипці по весіллях разом з місцевим єврейським оркестром. Під час таких концертів зліва від Якова сидів, граючи на флейті, рудий худий жид з целою мережею червоних і синіх жилок на обличчі, який ніби кепкуючи носив прізвище відомого багатія Ротшильда. Жалобна гра Ротшильда так дратувала Бронзу, що він часто чіплявся до цього єврею і лаявся з ним.
Яків жив дуже небагато, в старій хаті, де була всього одна кімната. Через бідність він рідко бував у хорошому настрої. Про прожила разом з ним 50 років дружині Марфі Бронза думав мало. Він не шкодував її, часто кидався на неї з кулаками, а Марфа все терпіла і мовчала.
Один раз у травні Марфа занедужала й злягла. Яків майже не звернув уваги на хворобу дружини, але коли він увечері сіл від нудьги підводити річний підсумок своїх заробітків, та покликала його і сказала, що вмирає.
Бронзу вразило обличчя дружини. Хоча і рожеве від жару, воно було незвичайно ясним і радісним. Здавалося, Марфа радіє своєму відходу від безпросвітного життя. Яків зрозумів це, і йому стало моторошно.
Вранці він повіз дружину до лікарні. Фельдшер Максим Николаич прописав порошки і компрес, але говорив таким тоном, що Бронза відразу здогадався: Марфа помре дуже скоро. Коли вони удвох повернулися додому, Яків взяв свій залізний аршин, підійшов до дружини, зняв з неї мірку і тут же почав робити їй труну.
Марфа лежала мовчки. Лише ввечері він раптом покликала чоловіка і, радісно дивлячись, запитала, чи пам’ятає він, як 50 років тому у них народилася білява дівчинка – незабаром померла. Яків пам’ятав це погано, а більше дітей в їхній родині не було.
До ранку Марфа померла. Її поховали. По дорозі з кладовища Бронзу взяла сильна туга. Він йшов і думав, як перш кривдив померлу дружину. У душі його вперше ворухнулося щось на зразок совісті.
Назустріч йому здався посміхався Ротшильд. Кланяючись Якову, він повідомив: глава єврейського оркестру велів швидше приходити до нього, бо очікується хороший заробіток на багатій весіллі. Якову було не до того. Йому хотілося плакати. Він став гнати Ротшильда, але жид, не знаючи про його горе, приставав і не бажав йти. Яків кинувся на нього з кулаками. Перелякані Ротшильд побіг, підстрибуючи і сплескуючи руками, під регіт сусідських хлопчаків.
Бронза побрів вздовж річки. Побачивши що стояла на березі вербу, він тепер ясно згадав, як колись вони сиділи під нею з Марфою і тієї самої недовго прожила маленькою донькою. У його голову лізла настирлива думка про те, як погано і неправильно він провів своє життя. Разом зі щемливої жалістю до померлої Марфі він відчував тепер і каяття за те, що зараз зазрячи образив Ротшильда і перш так погано ставився до нього.
Вночі у Якова почався жар. Вранці він через силу пішов в лікарню і по тону фельдшера на огляді зрозумів, що скоро помре. Бронзі не було шкода вмирати, але він чомусь шкодував залишати без себе свою скрипку.
Яків вийшов зі скрипкою з дому, сів на порозі і заграв. По щоках у нього текли сльози. У хвіртці здався Ротшильд, який спочатку боявся підходити і тільки знаками показував бронзи, що скоро початок весілля. Але гра Якова була так сумна, що Ротшильд помалу перестав махати руками, прислухався, закотив від захвату очі, промовив: “Ваххх! ..” – І теж заплакав.
Увечері батюшка прийшов сповідувати Бронзу перед смертю. Яків слабким голосом попросив, щоб після кончини скрипку його віддали Ротшильду.
Тепер в містечку всі питають: звідки у Ротшильда така добра скрипка? Флейту він давно вже залишив, а на скрипці часто повторює те саме, що грав наостанок Яків, сидячи на порозі. Слухачі при цьому плачуть. Ця нова пісня так сподобалася в місті, що Ротшильда запрошують до себе навперебій купці і чиновники і змушують грати її по десяти разів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)