Чехов “Душка” – короткий зміст

У молодої дочки дрібного чиновника Оленьке, повної, рожевощокий, жалісливою панночці з лагідним, м’яким поглядом жило пристрасне бажання кого-небудь любити. Об’єкта своєї любові вона прагнула належати цілком, так щоб цілком перейнятися його турботами і думками. Любов перетворювала Оленьку навіть зовні: з її обличчя не сходила добра, світла, наївна посмішка, і знайомі дами, дивлячись на неї, у пориві задоволення говорили: “Душка!”

У дитинстві Душечка любила спочатку свого татуся, потім тітку, яка іноді приїжджала з Брянська, а після – свого вчителя французької мови. Коли Оленка виросла, у неї стали з’являтися більш серйозні захоплення. Спочатку вона полюбила Кукіна, молодого утримувача розважального саду “Тіволі”, який квартирував у неї у флігелі. Людина нервовий і емоційний, Кукін цілими днями бігав по двору і, здіймаючи руки до неба, скаржився на байдужість публіки до його закладу, на постійні збитки. Душечка спочатку шкодувала цього малорослого й худого чоловіка, який говорив рідким тенорком, кривлячи рот. Потім жалість перейшла в любов.

Вони повінчалися. Після весілля Оленка сиділа біля Кукіна в касі, записувала витрати і говорила всім знайомим, що саме чудове і важливе на світі – це театр, але публіка не розуміє цього, їй потрібен балаган. Що говорив про театр і про акторів “її Ванічка” Кукін, то повторювала і вона. Коли справи в розважальному саду йшли добре, Душечка повніла і вся сяяла від задоволення, хоча Кукін постійно худнув і жовтів і скаржився на страшні збитки. Одного разу він поїхав до Москви набирати трупу, і звідти Душечки прийшла телеграма: її чоловік помер.

Після похорону Оленка ридала так, що чути було на вулиці, а сусідки хрестилися. Однак через три місяці, повертаючись з церковною обідні, вона випадково йшла разом із Василем Андрійовичем Пустоваловим, керуючим лісовим складом купця Бабакаева. Пустовалов поспівчував горю Душечки, і їй сподобався цей статечний, солідний чоловік з бородою. Незабаром він прийшов до неї з візитом, потім зіграли і весілля.

Оленка тепер в обід змінювала нового чоловіка на лісовому складі та сиділа там до вечора, писала рахунку і відпускала товар. Знайомим вона скаржилася, що дошки дорожчають, і “її Васічка” тепер повинен їздити за ними в Могилевську губернію. Ночами їй снилися нескінченні низки підвід, що везуть колоди, балки і горбилі. Тихо і смирно, в любові і повній згоді прожили Пустовалова шість років. Але якось взимку Василь Андрійович, напившись гарячого чаю, вийшов без шапки відпускати ліс, застудився, занедужав і помер.

Душечка невтішно ридала, півроку носила траур і навіть не відкривала віконниці на вікнах. Але потім сусіди дізналися, що вона часто п’є разом чай з полковим ветеринаром Смірніним, квартирував у неї у флігелі. Смірнін був одружений і мав сина, але з дружиною розійшовся, так як вона його зрадила. Він дуже переживав з приводу своїх сімейних нещасть і добродушна Оленка зглянулася над ним…

Друзям Душечка тепер розповідала, що у них в місті немає правильного ветеринарного нагляду, і тому люди часто хворіють від молока, заражаються від коней і корів. Іншу б засудили, але про знову засяє своєї доброю посмішкою Оленьке ніхто не міг подумати погано. Проте щастя цього разу тривало недовго: “її Володічка” виїхав разом з полком кудись дуже далеко.

Душечка вся перемінилася. Її душу охопили байдужість і порожнеча. Вона постаріла, змарніла, їла і пила немов мимоволі і навіть перестала гладити свою чорну кішечку Бриску. Так минуло кілька років. Але в один жаркий липневий день у хвіртку постукали, і Оленка обімліла: за воротами стояв ветеринар Смірнін, вже сивий. Він вийшов у відставку і вирішив оселитися в цьому місті.

Смірнін приїхав з сім’єю. З дружиною він помирився, а сина, 9-річного Сашу, вже було пора віддавати в гімназію. Смірнін шукав квартиру. Хоча з ним приїхала і дружина, Душечка з радістю запропонувала, щоб вони всі оселилися в її будинку, а сама вирішила перейти у флігель.

Всю свою непогамовану любов Душечка тепер перенесла на хлопчика Сашу. Мати його незабаром поїхала, легко залишивши сина. Зі Смірніним Оленка вже не зійшлася, але Сашу поселила у флігелі разом з собою. Вранці вона милувалася, як він міцно спить, потім будила його на гімназичні заняття і напувала чаєм. У великому картузі і з ранцем на спині маленький Сашко виходив з будинку, а Душечка бігла ззаду, сунути йому в руку фінік або карамельку. З колишніх уподобань Оленьки жодна не була такою глибокою, як материнське почуття до цього чужому хлопчикові з ямочками на щоках.

Зі знайомими вона тепер говорила про те, як нелегко вчитися в гімназіях, які важкі там задають уроки. Вечорами, укладаючи Сашу спати, Душечка мріяла, як він у майбутньому стане доктором або інженером, матиме власний великий будинок, одружується і у нього народяться діти…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Чехов “Душка” – короткий зміст