Четьї-Мінеї

“Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській Русі. Найповнішим збірником такого гатунку вважають “Ч.-М.” у 12 томах, написані під керівництвом московського митрополита Макарія (XVI ст.), названі “Великими”. Серед упорядників таких книг особливе місце посідає український церковний діяч, письменник, оратор Дмитро Туптало, з 1703 – митрополит Ростовський, котрий склав нові “Ч.-М.” (1684-1705), використовуючи києво-руські, болгарські, московські та західноєвропейські (“Acta Sanctorum”) джерела.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Четьї-Мінеї