ЧАРЛЗ ДІККЕНС – ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДИНИ
Чарлз Діккенс – англійський письменник
1812 (Лендпорт) – 1870 (Гейдсгілл)
Багато на світі хороших письменників, але Діккенс – один…
Гілберт Кіт Честертон
Чарлз Діккенс був письменником, якого в Англії любили всі: кожне містечко, кожне місто, вся країна, а за її межами – увесь англійський світ, що мешкав у колоніях. Діккенса любили з першої хвилини знайомства з ним. Напевно, ніде в усьому світі не було такої сердечної близькості між письменником і народом. Кожну його книгу англійці чекали з нетерпінням.
Шлях Чарлза Діккенса до визнання і безмежної любові багатьох людей, звичайно ж, був нелегким. Часто життєві обставини були проти Діккенса. І якби не енергійність, цілеспрямований і вольовий характер, невідомо, чи склалося б життя митця так успішно.
Народився Діккенс 2 лютого 1812 року в місті Лендпорті. Зростав хворобливою дитиною, часто лишався один. Рятуючись від самотності, почав читати. Пізніше він напише: “Мені здається, я перетворився б на недоумка, коли б одна обставина цьому не завадила. У батька була невеличка бібліотека: “Дон Кіхот”, “Робінзон Крузо”… Ці книги перешкодили згаснути моїй фантазії і моїм надіям… Ці книги були єдиною і незмінною моєю утіхою… Я читав їх так, ніби від цього залежало моє життя”.
Тут хлопчиком Діккенс працював на фабриці вакси
З дитинства Чарлз мріяв прославитися і сподівався, що саме так і станеться. Але в одну мить усі його мрії було зруйновано. Батько зовсім збіднів (він був дрібним урядовцем) і потрапив до боргової в’язниці, а хлопець у свої дванадцять років несподівано став одним з обідранців, що з ранку до ночі наклеювали етикетки на баночки з ваксою (чорною маззю для чищення шкіряного взуття). Чарльзові здавалося, що цьому не буде кінця, але невдовзі його звільнили з роботи. Хлопець знову пішов до школи.
Юний Діккенс навчався з великим задоволенням. Його сучасники пригадували, що він вирізнявся з-поміж усіх розумом, гострим словом, артистизмом.
У п’ятнадцять років школу знову довелося залишити – тепер уже назавжди. І хоча Чарлз пішов зі школи, він не перестав навчатися. Юнака не влаштовувала посада клерка в одній з установ, тому він почав готуватися до роботи репортера – сам, без допомоги і поради. Увесь день він вивчав закони, а всю ніч – стенографію. Через деякий час його батько скаже: “Він сам себе виховав”.
У дев’ятнадцять років Чарлз Діккенс став чудовим репортером. Чудовим, бо не міг собі дозволити бути будь-яким. Коли йшлося про роботу, він волів бути найкращим. І саме так намагався робити свою справу все життя.
Діккенс в колі друзів читає “Різдвяну пісню в прозі…”
Творчі здібності Діккенс виявляв ще підлітком. Ніби граючись, Чарлз робив деякі нотатки про цікавих людей. Наприклад, описав перукаря свого дядька, який любив розмірковувати, що зробив би французький імператор Наполеон у тому чи іншому випадку.
Однак у юності Чарлз Діккенс мріяв стати актором, а не письменником. Розповідають, що він міг годинами перед дзеркалом відпрацьовувати певні рухи (сідати, вставати, вклонятися). Він учився надавати своєму обличчю то презирливого, то привітного виразу, зображувати любов, ненависть, відчай, надію. Але актором йому стати не судилося.
Діккенс став письменником, його перу належить величезна кількість художніх творів, повне зібрання яких становить шістнадцять томів.
Першою книгою, яка принесла Діккенсові славу, були “Посмертні записки Піквікського клубу”. Читачі відразу полюбили літнього товстуна-добряка Піквіка. Він, хоч і виглядав дуже кумедним, умів перемагати, здійснювати задумане. Ніколи ще Англія так не сміялася, читаючи книги, і ніколи так не плакала, хвилюючись за долю героя.
Яким героям надавав перевагу письменник? Понад усе він любив простих людей. Він описав їхній побут так детально, ніби сам перебував серед них. Український письменник Пантелеймон Куліш назвав Чарлза Діккенса “найвеличнішим художником побуту, звичаїв і пристрастей людських”.
Усі симпатії автор віддає улюбленцям Оліверу Твісту, Ніколасу Нікльбі, Девіду Копперфілду – юнакам, яким життя на початку зовсім не усміхалося. Іменами героїв письменник називає свої твори. Особливу ніжність виявляє до малюка Тайні Тіма з повісті “Різдвяна пісня в прозі…” і до дивакуватих маленьких дівчаток, які дуже рано навчилися допомагати іншим: Дорріт (“Маленька Дорріт”), Флоренс Домбі (“Домбі й син”) і маленької Нел (“Крамниця старожитнос – тей”). Усіх їх він любить і неодмінно хоче зробити щасливими.
Неможливо перелічити всіх його героїв – життєрадісних, доброзичливих, трохи кумедних і завжди таких цікавих. Усі разом вони
Могли б населяти ціле містечко. І не думайте, що вони є витвором фантазії автора. їхні характери цілком життєві. Діккенс був дуже спостережливою людиною, помічав найменші дрібниці зовнішності та поведінки людей. У нього був проникливий погляд. Подивіться на будь-який з його портретів, і ви побачите холодні сірі гострі очі, які приховують у собі все, що колись відкрив їм світ. “Цей погляд нічого не обминав… Все фіксувалося в ньому й очікувало… Нічого не завмирало і не зникало”,- таким побачив Чарлза Діккенса на портреті відомий австрійський письменник Стефан Цвейг. Інший письменник, англієць Гілберт Кіт Честертон, порівняв погляд Діккенса з птахом, який хапає на льоту всі дрібниці. Обидва митці говорять про те саме, лише різними словами.
Єгор Адамов. Чарлз Діккенс
Чарлз Діккенс мав ще одну особливість: у кожній обставині, у кожній людині вмів помічати смішне. Письменник знаходив кумедні риси навіть у злодіїв і негідників. Здається, що весь світ мимоволі посміхається, варто лише Діккенсові глянути на нього. Так говорили його сучасники. У хвилини гніву, у скруті, під час хвороби він писав лише весело. Та й у реальному житті, якби це залежало тільки від нього, не погодився б пережити жодного дня нудьги.
Чарлз Діккенс змінив свою країну, хоча ніколи не був при владі, не обіймав посади державного службовця. Після появи романів Діккенса в Англії закрили боргову тюрму, в якій свого часу сидів його батько. Письменник вплинув і на місцеву церкву, і на доброчинність сестер милосердя, і на похоронний ритуал, і на робітничий дім, і на суд. Усе це змінилося, стало іншим. А найголовніше – в очах мільйогіів людей, які читали книги Діккенса, заблищали сльози співчуття, а в душах проросли зерна добра і любові.
Чи добре ви запам’ятали?
Імена: Чарлз Діккенс, Наполеон, Пантелеймон Куліш, Стефан Цвейг, Гілберт Кіт Честертон.
Географічні назви: Англія, Лендпорт.
Назви творів: “Посмертні записки Піквікського клубу”, “Різдвяна пісня в прозі…”, “Маленька Дорріт”, “Домбі й син”, “Крамниця старожитностей”.
Запитання й завдання
1. Літературі якого народу належить творчість Чарлза Діккенса? Коли і в якій сім’ї він народився?
2. Про що мріяв і чим захоплювався Діккенс у дитинстві?
3. Чи легким був життєвий шлях письменника? Завдяки яким рисам характеру він уже в 19 років став чудовим репортером?
4. Назвіть улюблених героїв Чарлза Діккенса. Чи всі герої вигадані?
5. Яким запам’ятали Діккенса його сучасники? Розгляньте портрети письменника. Що ви могли б додати про цю людину?
6. Що змінилося в Англії після появи творів Чарлза Діккенса?
1. У чому причина величезної популярності творів Чарлза Діккенса?
2. Прочитайте епіграф до статті і поясніть, як ви розумієте слова Гілберта Кіта Честертона.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)