Чари ночі – Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ

З журбою радість обнялась…

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,

І з дивним ранком ніч злилась

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба,

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто – не знаю я…

* * *

Тепер в маю, тепер весною,

Коли цвіте весь божий світ,

Зацвів небесною красою

Твоїх небесний цвіт.

І це весною, це в маю

Обсипав душу він мою!

Шумлять, співають ниви, луки…

Як пісня, вся душа моя,

А де її слова і звуки?!

Мовчу, мовчу, о боже, я.

Ні, ні! Тепер, тепер в маю,

Скажу, признаюсь, що люблю!

Забуду все. Лишу твої уста…

Вони, як перший цвіт кохання,

Як хмарка ніжно золота

В журливий час смеркання.

Усмішка їх миліша снів,

Що сняться раз єдиний,

Про них, про них мій буде спів.

Останній, лебединий.

* * *

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її, –

Знов молодість не буде!

Т и не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе –

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби пяні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, –

Гори! Життя – єдина мить,

Для смерті ж – вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

! схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі…

Та знай: над нас – боги скупі,

Над нас – глухі й нечулі…”

Сміються, плачуть солов’ї

І б ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її –

Знов молодість не буде!”

ПРО ТВІР “ЧАРИ НОЧІ”

Рід: інтимна лірика.

Жанр: романс.

Мотиви: захоплення красою життя й кохання.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Художні особливості: щоб вирішити ідейно-художній задум, поет вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету.

Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів: власне автора, ліричного героя і “ти”, тобто адресата, умовного співрозмовника. Ця поезія – це заклик не забувати, що життя – мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною. Олександр Олесь відтворив власну філософію життя. Ключовими у вірші є слова: “Лови летючу мить життя!”, “Гори! Життя – єдина мить, /Для смерті ж – вічність ціла”, що символізують молодість, кохання, весну.

Вірш побудований на наскрізному паралелізмі “людина – природа”. Автор використовує традиційні для любовної лірики та фольклору образи-символи: солов’ї, зорі, ніч, квіти. Передаючи красу кохання, поет уживає метафори (“палкі обійми ночі”, “бенкет весна справляє”, “летять до хмар тумани”, “свято радісне квіток”). Цим твір близький до народного.

Стильова течія: символізм

Поезія входить до збірки “З журбою радість обнялась”. Вірш називають шедевром української лірики. Він став популярною народною піснею (“Сміються, плачуть солов’ї…”).

Твір О. Олеся “Чари ночі” сповнений вітаїстичних (життєствердних) мотивів. Автор уславлює кохання, повнокровність людського буття. Життя прекрасне, проте швидкоплинне, і тому потрібно цінувати кожну його хвилину.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Чари ночі – Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ