Чайка на крижині – ЛІНА КОСТЕНКО – скорочено

В цьому році зима не вдягала білої свити.

Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.

Пошукала, поплакала… Що ж робити? –

Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.

Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.

Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,

Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

Лід розкришився. На останній крижині самотня чайка пливе.

– Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?

– Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.

– А крижина тонка. А крижина майже прозора…

– Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?

Затріщить і відломиться… Піде вода кругами…

– Дивна людино! Я ж маю крила,

– Нащо крилатим грунт під ногами?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чайка на крижині – ЛІНА КОСТЕНКО – скорочено