Центральна нервова система – конспект
Спинний мозок: сегменти; провідні шляхи: висхідні, спадні.
Головний мозок: підкірка, кора.
Зауваження: “біологізації” і “інтелектуалізація” виробу в цілому викликають необхідність жорстко сформулювати гранично допустимі межі автономії його рішень і дій.
Спинний мозок є конструктивним продовженням головного мозку. Він призначений для безпосереднього управління основними функціями всіх комплексів вироби, крім центрального, а також частини блоків і модулів сенсорного комплексу. Безпосереднє управління передбачає не тільки реалізацію управлінських команд, що генеруються головним мозком, а й часткову автономію спинного мозку.
Спинний мозок складається з декількох (не менше двох) однотипних відносно автономних, але структурно взаємопов’язаних сегментів. У загальну структуру спинного мозку входять провідні шляхи двох типів: еферентні (“передні”, спадні) і аферентні (“задні”, висхідні). Вони є взаємними каналами зв’язку спинного мозку з головним, де починаються і відповідно закінчуються в конкретних відділах (модулях – вузлах) підкірки. У межах же спинного мозку провідні шляхи починаються (аферентні) і закінчуються (еферентні) у відповідних сегментах.
Кожен сегмент спинного мозку включає групи нервових вузлів, аксони яких утворюють відповідні передні (вихідні
З головного мозку і впадають в дані вузли) або задні (виходять із спинного мозку і впадають у вузли підкірки) провідні шляхи.
Дендрити вузлів спинного мозку, об’єднуючись в пучки, утворюють передні і задні роги, розташовані попарно “по обидві сторони” від нього. У свою чергу, об’єднуючись за межами мозку “з боків” від нього, ці роги вливаються в бічні парамедулляр-ні нервові вузли – анімальних або вегетативні, залежно від функціонального призначення, відповідні кожному сегменту спинного мозку.
Від парамедуллярних вузлів відходять нервові стовбури, що утворюють всю периферичну нервову систему, за винятком її частини – мозкових нервів, пов’язаних безпосередньо з головним мозком. Ці нерви також включають аферентні і еферентні волокна, що забезпечують в основному оперативне управління найбільш важливими блоками сенсорного комплексу вироби.
Головний мозок складається з двох взаємопов’язаних відділів – кори і підкірки. Обидва вони представлені безліччю взаємопов’язаних нейронів, що утворюють функціональні нервові вузли (в підкірці) і функціональні зони (в корі).
Підкірка отримує по всіх каналах зв’язку, прямо або опосередковано, всю импульсацию від усіх джерел периферичної нервової системи та спинного мозку вироби.
Завдання підкірки:
– Сортування отриманих сигналів; – “Несвідоме” автономне автоматизоване, в тому числі рефлекторне управління частиною функцій вироби; – Відбір інформації для передачі в кору; – Передача в кору сигналів у відповідності зі смисловими алгоритмічно заданими правилами і умовами, що визначають особливості ситуації, в якій в кожен даний момент знаходиться виріб. Ці сигнали активізують потрібні зони кори для виконання властивих тільки їй функцій; – Виконання команд кори з управління конкретними комплексами і виробом в цілому.
Нейронна мережа будується у вигляді квадратної мережевий павутини. Конструктивно вона може бути згорнута в будь-яку зручну конфігурацію.
Типова структурна одиниця квадратної павутини – єдиний базовий елемент (ЕБЕ), де кожен з 9 включених до нього взаємопов’язаних квадратів є первинним осередком (ПЯ). Існуючі в живій нервовій системі синапси в дану структуру не включені.
Виділення ЕБЕ в структуру, що складається з 9 ПЯ, має інформаційний зміст. Відповідей на 9 стандартних питань “що?” (“Хто?”), “Який?” (“Яке?”), “Чий?” (“З гем?”, “З ким?”), “Скільки?”, “Де?” (“Куди?”, “Звідки?”), “Коли?”, “Як?”, “Чому?”, “Навіщо?” принципово достатньо для характеристики (опису) будь-якого об’єкта – речовини або події. Власне кажучи, подія – це те, що відбувається з речовиною (вище про це вже говорилося).
Така структура лежить в основі побудови бази знань кори головного мозку центрального комплексу вироби.
ЕБЕ об’єднують в первинні комплекси (ПервК) мережевої структури, ПервК – у вторинні комплекси (ВК), ВК-втре-тичних комплекси (ТК). Об’єднання ТК утворюють корковую зону (КЗ).
До складу однієї КЗ, якщо ЕБЕ будуються ізольовано один від одного, включаються 6561 ЕБЕ і 59049 ПЯ. Всього у складі кори є п’ять відносно незалежних спеціалізованих КЗ.
Кора головного мозку (власне “інтелект”). Схематично основний функціональний цикл кори можна представити таким чином: … роздратування → відчуття → самосвідомість → потреби → розпізнавання і впізнавання з використанням синестезії і БЗ – емоції – цілепокладання – сценарні міркування і твердження – вибір стратегії поведінки з урахуванням можливих обмежень і мотивації – дія – оцінка результа – тів – зворотний зв’язок – коригування і поповнення БЗ – формування умовних рефлексів – і… все спочатку.
Функціональні зони кори:
- – Сенсорна зона; – Зона бази знань; – Зона аналізу та розпізнавання; – Зона сценарного мислення; – Зона вибору та реалізації рішень.
Коментар. Свідомість і мислення є фізіологічною (психічної) функцією кори головного мозку. Механізми та сутність цих природних явищ залишаються невідомими.
У описуваному програмно-апаратному комплексі, що імітує (моделирующем) деякі функції кори для суто прагматичних цілей, приймемо інформаційні результати її перетворень на алгоритмічно заданому етапі в якості функції мислення і свідомості.
Для поставленої мети ми визначили інформацію як індивідуальну інтерпретацію приймачем результатів його взаємодії з прийнятим сигналом. Цей результат є матеріально-енергетичним подією. Інтерпретація корою головного мозку даного пристрою таких результатів, у свою чергу, може розглядатися як наступна подія, що задається алгоритмическим способом. Будучи представленим на будь-якому з конструктивно обраних мов у формі тексту, останній приймається як опису процесу мислення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)