Будова органа зору
Очі розташовані в очницях черепа (див. Малюнок на другому форзаці). Вони добре захищені від забитих місць.
Повіки і вії захищають очі від пилу і несподіваного яскравого світла. Якщо в око все-таки потрапляє порошинка, її злива сльоза. Сльози виділяються постійно, вони зволожують і зігрівають очей. Сльози стікають по носослізний протоку в носову порожнину. Коли людина плаче, їх виділяється багато і вони переливаються через краї повік (рис. 82).
Над очима розташовані брови. Вони відводять від очей піт з чола.
Очне яблуко має кулясту форму. Зовні воно вкрите щільною білковою оболонкою – склерою. Передня її частина переходить в прозору рогівку. Через неї добре видна райдужна оболонка-райдужка. Колір райдужної оболонки, або колір очей, у людини може коливатися від світло-блакитного до темно-коричневого і навіть чорного відтінку.
У центрі райдужної оболонки знаходиться зіниця. Це отвір, через який всередину очі проникає світло. Звужуючись і розширюючись, зіниця регулює надходження світла на задню поверхню ока, де знаходяться клітини сітківки, що сприймають світлове зображення.
За зіницею розташований кришталик. Він має форму двоопуклої лінзи, яка може міняти кривизну. Якщо ми дивимося вдалину, кришталик стає більш плоским; якщо розглядаємо предмети поблизу – більш опуклим. Завдяки цьому кришталик направляє промені строго на сітківку. Він, як кажуть фотографи, фокусує зображення на ній.
За білковою оболонкою лежить судинна оболонка. Крім кровоносних судин вона містить чорний пігмент. З заднього боку очі, на внутрішній його поверхні, розташовується сітківка. Вона має два види світлочутливих рецепторів: колбочки і палички. Колбочки зосереджені на задній поверхні ока проти зіниці, де вони утворюють жовта пляма. Паличок же більше по краях. Вони не розрізняють кольори, зате відрізняються підвищеною світлочутливістю. У цьому неважко переконатися, якщо взяти олівець червоного кольору і почати переміщати його збоку від очей (дивитися в цей час треба прямо перед собою); коли зображення олівця потрапить на край сітківки, де сконцентровані палички, здасться, що олівець чорного кольору. Жовті олівці будуть здаватися світло-сірими. Форма предмета, його рух відтворюватимуться точно, а от колір сприйматися не буде.
Весь внутрішній простір очного яблука заповнене склоподібним тілом. Це абсолютно прозора напіврідка маса.
Відомо, що ми “дивимося очима, а бачимо мозком”. Коли світло потрапляє на сітківку, колбочки і палички порушуються. В зорових рецепторах виникають нервові імпульси. Вони обробляються нейронами сітківки, а вже потім збудження передається в головний мозок – в кору великих півкуль. Тут виникає зорове відчуття, і ми бачимо і впізнаємо предмети і їх взаєморозташування в просторі (рис. 83). На сітківці з’являється зменшене зворотне зображення. Але мозок дає нам вірну інформацію: предмети сприймаються в прямому зображенні і в реальних розмірах. Це можливо тому, що поряд із зоровою інформацією від сітківки йде інформація від зорових м’язів. М’язи “обводять” контури предметів. Мозок враховує масштаб зменшення і рух очних м’язів. Це дає можливість отримати пряме і натуральне сприйняття об’єктів.
Місце, звідки виходить зоровий нерв, – “сліпа пляма” – зображення не сприймає, що підтверджує досвід з малюнком (рис. 84). Зір – одне з провідних почуттів. Органом зору є очне яблуко. Воно захищене очницею черепа, бровами, століттями, віями.
Промені від об’єкта проникають в око через рогівку і зіниця. Окружність зіниці може змінюватися в залежності від освітлення об’єкта. Кришталик фокусує промені на сітківку. Пройшовши склоподібне тіло, промені падають на сітківку, даючи зменшене зворотне зображення. Воно сприймається рецепторами і прямує в мозок. Паралельно йде інформація від м’язів, які описують контури об’єкта при розгляданні. Зіставлення інформації від м’язів і від ока дозволяє отримати пряме зображення, відповідне натурі, незалежно від кута зору.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)