Будова лізосом

Лізосоми представляють собою мембранні пухирці діаметром 0,4-0,5 мкм, в яких міститься 50 видів різних гідролітичних ферментів.

Молекули цих ферментів синтезуються на фанулярній ендоплазматичній мережі, звідки переносяться транспортними бульбашками в комплекс Гольджі, де модифікуються. Від цистерн комплексу відбруньковуються первинні лізосоми.

Всі лізосоми клітини формують лізосомними простір, в якому підтримується кисле середовище (рН 3,5-5,0). Мембрани лізосом стійкі до ферментів, які знаходяться в них і захищають від них цитоплазму.

Їх пошкодження їх призводить до активації ферментів і загибелі клітини.

Функція лізосом – це перетравлювання високомолекулярних сполук і частинок. Останніми можуть бути власні органели або надійшовші в клітку частинки, які оточуються мембраною і називаються фагосомою.

Первинна лізосома зливається з фагосомою і утворюється фаголізосоми, або вторинна лізосома. У вторинній лізосоми ферменти активуються і розщеплюють речовини. Продукти розщеплення транспортуються через лізосомну мембрану.

Неперетравлені речовини залишаються в лізосомах і можуть зберігатися довго у вигляді залишкових тілець, оточених мембраною.

Залишкові тільця вже є включеннями.

У випадку, коли речовини в лізосомах розщеплюються повністю, мембрана розпадається, фрагменти її направляються в комплекс Гольджі і знову використовуються для складання. Якщо необхідна заміна ділянок цитоплазми або органел в результаті процесу старіння клітини, то утворюється аутофагосома, в якій перетравлюються структури органели.

Таким чином, аутофагія являє собою механізм оновлення внутрішньоклітинних структур – внутрішньоклітинну фізіологічну регенерацію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Будова лізосом