Будова і функції гіпофізу
Гіпофіз є найважливішою залозою внутрішньої секреції. Розташовується він в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки. Відросток твердої мозкової оболонки – діафрагма сідла – відокремлює гіпофіз від порожнини черепа.
Воронка з’єднує гіпофіз з гіпоталамусом.
Зовні гіпофіз покритий сполучнотканинною капсулою. Розміри його від 5 до 15 мм, маса:
- У чоловіків близько 0,5-0,6 г.; У жінок 0,6-0,7 г.
Будучи анатомічно єдиним, гіпофіз ділиться на дві частини. Передня частина (аденогіпофіз) крупніша (70-80% всієї маси гіпофіза) і складається з:
- Дистальної; Бугорної; Проміжної частин.
У задній частині (нейрогіпофіз) розрізняють:
- Нервову частину; Воронку.
Функції, які виконує гіпофіз, обумовлюють особливості його кровопостачання.
- Нижні гіпофізарні артерії відходять від внутрішніх сонних артерій. Верхні – від судин артеріального кола.
Верхні гіпофізарні артерії направляються до сірого бугра і воронки, де анастомозуються між собою і розпадаються на капіляри, проникаючі в тканину (первинна гемокапілярна мережа), на них-то і закінчуються розгалуження аксонів нейросекреторних клітин гіпоталамуса, утворюючи синапси.
Тут нейросекрет виділяється в кров. З довгих і коротких петель цієї мережі формуються воротні венули, які йдуть по бугорковій частині до передньої долі гіпофіза, де переходять у широкі синусоїдні капіляри, які утворюють вторинну гемокапілярну мережу, обліплюючи групи секреторних клітин.
Капіляри вторинної мережі, зливаючись, утворюють виносячі вени, по яких кров (з гормонами передньої частки) виноситься з гіпофіза. Задня частка гіпофіза кровозабезпечується переважно за рахунок нижніх гіпофізарних артерій. Між верхніми і нижніми гіпофізарними артеріями є довгі артеріальні анастомози.
Передня частка гіпофіза утворена епітеліальними перекладинами, між якими розташовуються синусоїдні капіляри.
Одні клітини великі й добре фарбуються – це хромофільні аденоцити, інші дрібні і слабо забарвлюються – хромофобні аденоцити. Серед хромофільних розрізняють:
- Ацидофільні клітини – округлі клітини середніх розмірів, в цитоплазмі яких безліч великих гранул; Великі базофільні клітини, які багаті глюкопротеїдними включеннями.
Вузька проміжна частина утворена багатошаровим епітелієм, серед клітин якого знаходяться бульбашки (псевдофолікуліт). Задня частка утворена пітуіцитами, дрібними багатовідростковими клітинами і нервовими волокнами, аксонами клітин супраоптичного і паравентрикулярного ядер гіпоталамуса, розгалуження яких закінчуються на капілярах задньої долі.
В передній долі гіпофіза виробляються наступні гормони:
- Соматотропін (соматотропний гормон, або гормон росту); Адрено-кортикотропний гормон; Тиреотропін (тиреотропний гормон); Гонудотропні гормони (фолікулотропін, лютеотропін); Лактогенний гормон (пролактин); Меланоцитостимулюючий гормон (меланоцітогропін).
Тропні гормони регулюють секрецію гормонів гіпофізозалежних залоз за принципом зворотного зв’язку: при зниженні концентрації певного гормону в крові відповідні клітини передньої долі гіпофіза виділяють тропний гормон, який стимулює утворення гормону саме цієї залозою. І навпаки, підвищення вмісту гормону в крові є сигналом для клітин гіпофіза, які відповідають уповільненням секреції.
У проміжній частині передньої долі гіпофіза виробляються ліпотропні фактори гіпофіза, які роблять вплив на мобілізацію та утилізацію жирів в організмі. Нейросекреторні клітини ядер гіпоталамуса виробляють вазопресин і окситоцин, які по розгалуженням аксонів клітин транспортуються в задню частину гіпофіза, звідки розносяться кров’ю.
Маса гіпофіза у:
- Новонародженого – 0,12 г.; 10 років – 0,25 г.; До 15 років – 0,4 г.; Максимального розвитку вона досягає до 20 років, а після 60 років зменшується.
Гормон росту секретується не постійно, а періодично, 3-4 рази на день.
Секреція його збільшується під час:
- Голодування; Важкої м’язової роботи; Глибокого сну (діти ростуть уві сні).
З віком вона зменшується, але зберігається протягом усього життя. У дорослих людей маса і число клітин не збільшуються, але відпрацьовані клітини замінюються новими.
Гормон росту робить подвійний вплив на клітини організму: в клітинах посилюється розпад накопичених вуглеводів і жирів, а також їх мобілізація для енергетичного і пластичного обміну, під впливом вироблених печінкою соматомединів посилюється:
- Ріст кісток; Синтез білка; Поділ клітин.
Гіпосекреція гормону росту призводить до карликовості при збереженні нормальної статури.
Гіперсекреція гормону росту призводить до гігантизму. Якщо гіперсекреція починається у дорослої людини після закінчення процесу зростання, розвивається акромегалія. При цьому непропорційно подовжуються:
- Кінцівки; Кисті; Стопи; Ніс; Підборіддя; Язик Травні органи.
Гормон росту починає синтезуватися в гіпофізі на 12-му тижні внутрішньоутробного розвитку, а після 30-го тижня його концентрація в крові плода в 40 разів вище, ніж у дорослої людини.
До моменту народження вона падає в 10 разів, але все одно залишається дуже високою. До 7 років рівень гормону росту в 2 рази вище, ніж у дорослої людини, а потім починає зменшуватися. Нове підвищення його концентрації відзначається після 13 років, досягаючи максимуму до 15 років, а до 20 років гормон встановлюється на рівні дорослої людини.
Адренокортикотропний гормон стимулює функції клітин кіркової речовини надниркових залоз, стимулює виділення кортикостероїдів. Секреція його посилюється при різних емоційних станах.
Тиреотропний гормон підсилює виділення гормонів щитовидної залози.
Гонадотропні гормони стимулюють функції статевих залоз. Фолікулотропін впливає на розвиток фолікулів в яєчниках, а в чоловічому організмі – на утворення сперматозоїдів і розвиток передміхурової залози.
Лютеотропін стимулює секрецію андро-генів і естрогенів.
Пролактин збільшує продукцію прогестерону в жовтому тілі яєчника і лактацію (продукцію молока).
Меланоцітотронін обумовлює забарвлення шкірних покривів. Під його впливом зерна меланіну розподіляються по всьому об’єму шкірних клітин. Пігментні плями вагітності і посилена пігментація шкіри виникають в результат гіперфункції проміжної частини гіпофіза.
Вазопресин бере участь у регуляції сечоутворення, посилюючи зворотне всмоктування води з первинної сечі.
При нестачі його в крові виникає так званий нецукровий діабет. Людина втрачає величезну кількість води (до 20 літрів), що призводить до зневоднення організму.
Вазопресин забезпечує водно-сольовий гомеостаз організму.
Окситоцин стимулює гладку мускулатуру матки під час пологів і секрецію Молока.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)