Брусилівський прорив
Брусилівський прорив увійшов у військову історію як одна з небагатьох успішних фронтових операцій російських військ періоду Першої світової війни.
Спочатку вона іменувалася Луцьким проривом або 4-й Галицької битвою. Це відповідало традиції, коли назва бою давалося за місцем, де воно проходило.
В даному випадку автору і організатору прориву генералу А. А. Брусилову надали небачену честь, назвавши наступ Брусиловським.
Як готувався наступ
Воно було заплановано учасниками Антанти на початку 1916 року. На р. Сомм повинні були на початку липня наступати англійці і французи. Удар армій Росії передбачався двома тижнями раніше. Для цього російською Південно-західному фронті була організована інтенсивна підготовка військ.
Цим об’єднанням чотирьох армій командував генерал Олексій Олексійович Брусилов. Особовий склад активно навчався дій в наступі. Були присунені до австрійських позиціях добре обладнані інженерні плацдарми. Постійно проводилася детальна розвідка позицій противника, його оборонного потенціалу.
Напередодні прориву у армій фронту була серйозна перевага перед супротивником. У них налічувалося понад півмільйона піхотинців і 60 тис. Кавалеристів. Їх дії в наступі повинні були підтримувати 168 важких і 1770 легких гармат. Щоб збільшити перевагу, протягом місяця перед початком наступальної операції було проведено серйозне поповнення бойових підрозділів і частин.
Про стан військ противника
Чотирьом російським арміям протистояли одна німецька і чотири армії Австро-Угорщини. Загальна чисельність їх піхотних частин становила 448 тисяч багнетів, кавалерійських – 38 тисяч. Кількість важких знарядь було майже втричі більшим, ніж у російських. Легких знарядь у противника було 1 301.
Проти армій генерала А. А. Брусилова була створена глибоко ешелоновану, потужна оборона. Вона представляла собою три оборонні смуги з декількома лініями окопів.
Фортифікація австро-німецьких військ забезпечувалася:
- Опорними вузлами, які були основою лінією добре облаштованих окопів; Прострілюються з флангів суцільні траншеї між цими вузлами; Розташовані на висотах, довготривалі вогневі точки спеціальними відсічними позиціями, в яких наступають потрапляли в “мішок” встановлені перед окопами спеціальні рогатки, вовчі ями і засідки; Потужні бліндажі, багаторядні дротяні загородження, мінні поля і т. п..
Вороже командування вважало, що прорвати ці загородження російським арміям не під силу.
Прорив, результат
Армії фронту своїми рішучими наступальними діями застали австро-немцецкіе війська зненацька. Наступ почався 22.05.1916г. і битва тривала до 7.09.1916 року. При цьому була використана раніше невідома форма злому ворожих позицій на широкому фронті. Вона полягала в тому, що одночасно наступали всі армії ввіреного генералу Брусилову фронту.
Головний удар наносився в напрямку Луцька, який був зайнятий російською армією 25 травня. Результатом прориву стало вирішальної поразки австро-угорських військ. На 80-120 км була захоплена ворожа територія, майже повністю зайняті території Волині та Буковини, частково Галичині.
За джерелами втрати противника в живій силі і різному озброєнні були величезні. Щоб зупинити російський наступ, які виступали проти військ Антанти держави були змушені терміново перекинути понад 400 тис. Військ в місця запеклих боїв. Брусилівський прорив забезпечив державам Антанти повну стратегічну ініціативу у військових діях.
Цікаві факти
У Петербурзі встановлений бронзовий монумент А. А. Брусилова чотириметрової висоти.
У Вінниці, де жив Олексій Брусилов деякий час з сім’єю, на одному з будинків встановлено його барельєф
На честь славного генерала його ім’я носять вулиці в Москві і Воронежі
У 1923 р Брусилов був призначений головним інспектором кавалерії Червоної Армії
Старовинний український містечко Брусилов до видатному генералу відношення не має.
У радянській військовій історії підкреслюється, що Брусилівський прорив став передвісником видатних наступів Червоної армії у Великій Вітчизняній війні.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)