Брендан Мореплавець
Брендан Мореплавець (V-V1 ст.) – Ірландський місіонер і мандрівник, зарахований до лику святих. Здійснив плавання від берегів Ірландії на захід і досяг берегів Америки за 400 років до норманів. Його ім’ям названі мис, затока, коса, гора і селище на півострові Дінгл в графстві Керрі (Ірландія). Крім того, його ім’я було присвоєно міфічному острову в Атлантичному океані, який протягом декількох сторіч завдавали на карти.
Один з найголовніших ірландських святих, святий-мандрівник Брендан, прозваний Мореплавцем, що не повчив офіційного статусу першовідкривача Америки, можливо, незаслужено. Але й без цього він є одним з найбільш відважних мандрівників раннього середньовіччя.
Точний час і місце народження Брендана не відомі. Швидше за все, він з’явився на світ близько 489 р. біля озера Кілларні, в графстві Керрі на заході Ірландії. Хрестив і виховав хлопчика керрійскій єпископ Ерк, навчався він у Знятого енди, а з часом став абатом і заснував декілька монастирів.
Літопис свідчить, що Святий Брендан багато подорожував. Ходив на Західні острови біля берегів Шотландії, побував в Уельсі, відвідав Бретань, Оркнейські і Шетландськіє острова і навіть Фарери.
Якось в абатстві, де жив Брендан, з’явився ірландський священик, який розповів про благословенній країні далеко за океаном на заході. Мабуть, розповідь вразив абата, і він вирішив відправитися ще в одну подорож.
У ті часи Ірландія була одним з центрів середньовічної науки. З континенту сюди втікали багато вчених і привозили з собою стародавні манускрипти і античні знання. Тому ірландські ченці знали, що Земля кругла. Їм було також відомо, що колись римський флот обігнув Шотландію і виявив острова на півночі від неї. Тому Брендан, не побоюючись досягти краю Землі і звалитися з нього, разом з сімнадцятьма ченцями сміливо пустився в плавання.
Вони побудували човен з дерев’яним каркасом, обтягнуту бичачими шкірами (такі суденця – Карри – і зараз використовують ірландські моряки). Мореплавці взяли запасні шкури, жир для їх змащення, продовольство і вирушили у важкий і небезпечний шлях.
Острів за островом відвідували мореплавці і нарешті досягли бажаної країни: вони досліджували берег, а потім благополучно повернулися до Ірландії. По дорозі Брендан і його ченці пережили безліч пригод. На одному з островів вони висадилися і розвели вогонь, але острів виявився китом. У морі ірландці бачили величезну кришталеву колону. Потім за маленьким суденцем погналося якесь морське чудовисько, вивергав полум’я з ніздрів. На одному з островів мандрівників закидало розжареним камінням, на іншому вони зустріли ченців, дали обітницю мовчання.
Всі ці, на перший погляд, фантастичні історії цілком узгоджуються з географічними та історичними фактами, характерними для району плавання. Стовп з кришталю напевно був айсбергом, морське чудовисько – розтривоженим китом або моржем, розжарені камені міг викидати один з вулканів в Ісландії або на Азорських островах. Тим більше не дивна зустріч з ченцями-Мовчун. Адже в той час ірландські ченці активно будували монастирі на островах поблизу від Британії.
Можливість же далекого плавання на шкіряній човні, абсолютно неймовірна на перший погляд, доведена подорожжю англійської географа і мандрівника Тіма Северіна. У 1976-1977 рр.. на човні-карре “Брендан” він проплив по шляху знаменитого абата, узгоджуючи з древніми текстами. Його маршрут (“маршрут Святого Брендана”) виглядав таким чином: Ірландія – Гебріди – Фарери – Ісландія – Ньюфаундленд. По дорозі човен перетнула Данська і Девисов протоки і обігнула Гренландію, слідуючи по ходу Гренландского течії. Так що Святий Брендан цілком міг досягти берегів Північної Америки, які здалися йому благословенною землею через свого достатку.
Помер абат-мандрівник між 570 і 583 рр.. і похований і Клонферті в Ірландії, куди часто приходять паломники поклонитися його праху.
Опис його подорожі дійшло до наших днів приблизно і 120 рукописах, багато з яких носять назву “Плавання Святого Брендана, Абата”. На їх підставі американський дослідник Карл Селмер склав компілятивний працю, на підготовку якого пішло 30 років. Він був опублікований в 1959 р.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)