Борис Грінченко у контексті української критичної думки кінця ХІХ століття – початку ХХІ століття
Сьогодні ми можемо, не боячись будь-якої шовіністичної ідеології, оцінити творчість Бориса Грінченка об’єктивно.
Єдиними, хто цінував й високо підносив його творчість, його енергійну роботу на ниві української народності при житті, були І. Франко та М. Драгоманов. Пізніше, після смерті письменника, з’вляються ще кілька прізвищ – І. Білоусов, О. Косач-Драгоманова, М. Чернявський, Г. Коваленко, С. Єфремов, М. Плевако, Л. Смілянський. Проте не всі вони однозначно позитивно оцінювали власне гуманістичні, літературні пошуки письменника.
М. Плевако в огляді життя і творчості Б. Грінченка, С. Єфремов в “Історії українського письменства” розглядають письменника як традиційного побутописця, представника етнографічного реалізму, естетичні новації якого не пішли далі створення дидактичних ліберально-народницьких романів, націоналістичних агіток, скаже пізніше В. Коряк в “Нарисі історії української літератури”, і не становлять власне художнього поступу як в його особистій еволюції, так і в еволюції всієї прози другої половини ХІХ століття, як слушно зазначала Л. Гаєвська в своїй статті “Борис Грінченко і художня еволюція української прози”. Вона також вказувала на те, що Л. Смілянський назвав Грінченка епігоном Марка Вовчка, а Коряк навіть поставив його на межі між письменником і графоманом. Н. Калениченко в своїх поглядах на Грінченка ближча до І. Франка та М. Драгоманова ніж до критиків 30-х років, бо відводить йому “помітне місце” серед прозаїків 80-90-х років.
Забобонність щодо необ’єктивного підходу до творчості Грінченка існує і в критиці 80-90-х років. Науковець А. Погрібний виказав своє неупереджене ставлення при аналізі творчої спадщини письменника, вивчаючи її на протязі кількох десятиліть.
Велика перерва у вивченні творчості Грінченка від 30 до 60-х років не пройшла даремно. Пройде ще двадцять років перш ніж ім’я великого письменника, педагога, етнографа повністю буде повернене в літературний процес. Тільки у 80-90-х роках ХХ століття з’являються нові дослідження Л. Гаєвської, І. Денисюка, Н. Левчика, С. Процюка, В. Яременка, І. Пільгука, які намагаються розширити уявлення нашого народу щодо цінності культурного спадку Грінченка, який все ще залишається маловивченим.
Приємно, що в журналах останніх років ХХ століття хоч рідко, проте з’являються нові статті про Бориса Грінченка. Журнал “Світло” за 1998 рік вирішив пригадати статтю С. Єфремова “Живий пам’ятник. Пам’яті Бориса Грінченка”. Стаття присвячена найкращим якостям такої щирої душі, якою був Б. Грінченко, його незгасаючої енергійності щодо впровадження рідної мови в Україні.
З розвитком психоаналізу в літературі, з’явилися нові аспекти дослідження творів Бориса Грінченка, які намагаються реалізувати сучасні літературознавці. Скільки ще таємничого і невідомого таять у собі твори цього письменника.
Аналіз критичної думки цілого століття ясно показав нам, як змінилося ставлення як до самого Грінченка, так і до його спадщини. Як оцінювалася його діяльність наприкінці ХІХ століття, і яке значення вона має для нас зараз. З’явилися перші думки з приводу того, який літературно – критичний аналіз ми будемо впроваджувати в ХХІ столітті щодо розшифрування текстів Бориса Грінченка, які ще цілком не вивчені.
Related posts:
- “Кожнеє слово хай буде в нас діло!” (Борис Грінченко) – Борис Грінченко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Поетична спадщина Бориса Грінченка уміщена в шести збірках: “Пісні Василя Чайченка”, “Під сільською стріхою”, “Нові пісні і думи Василя Чайченка”, “Під хмарним небом”, “Пісні та думи”, “Хвилини”. Перші публікації віршів припадають на 1881 рік. У львівському журналі “Світ” надруковано твори, що стали програмовими у діяльності Грінченка, – “Доки”, “До праці”. Юнак, сповнений завзяття і віри, […]...
- “О скільки сліз повинні ми утерти!” (Борис Грінченко) – Борис Грінченко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Борис Грінченко виявив себе філігранним майстром малих прозових форм. До раннього періоду творчості належить оповідання “Без хліба” (1884), в якому основним є конфлікт людини зі своїм сумлінням. На прикладі героїв, поставлених в екстремальну життєву ситуацію, письменник утверджує цінність християнської заповіді “не вкради”. Тематика Грінченкових оповідань різноманітна. У них зображено українське село з його малими радощами […]...
- Грінченко Борис Дмитрович – ЛІТЕРАТУРА XIV – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Народився Б. Д. Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка […]...
- БОРИС ГРІНЧЕНКО – З ЛЮБОВ’Ю ДО ЗНЕДОЛЕНИХ Бориса Грінченка, сімнадцятирічного юнака, у літературу благословив Іван Нечуй-Левицький, подавши перші його вірші у львівський журнал “Світ”, де вони були опубліковані 1881 року. Незважаючи на те, що початок творчості Грінченка припадає на період дії горезвісного емського указу 1876 року, за недовгий вік (неповних 47 років) він написав стільки, що його творча спадщина вмістилася б хіба […]...
- Історико-культурна картина літератури кінця ХХ-початку ХХІ століття – Особливості розвитку української літератури ХХ – початку ХХІ століття План 1. Соціокультурні умови функціонування української літератури наприкінці ХХ – початку ХХІ століття. 2. Художньо-естетичні риси сучасного літературного процесу. 3. Літературні угруповання цього періоду. 4. Сучасні журнали і часописи. 5. Проблеми формування України як держави та українців як нації у творах Ю. Андруховича, В. Яворівського. Мета: окреслити специфіку соціокультурних умов в Україні кінця ХХ – […]...
- Характеристика змін у суспільно-політичному і культурному житті. Основні тенденції розвитку української літератури: неонародницька (С. Васильченко, В. Самійленко, Б. Грінченко, А. Тесленко) і модерністська (П. Карманський, М. Яцків, М. Черемшина, М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, В. Винниченко та ін.) течії. Герой української літератури 10-х років ХХ століття: традиційне і новаторське – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. МОДЕРНІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. ФРАНКА Мета: з’ясувати фактори, що вплинули на розвиток історико-літературного процесу початку XX століття в Україні; вказати на новаторські пошуки письменників у контексті розвитку світової літератури; дати поняття про модернізм та тенденції його розвитку; виховувати інтерес до знань, уміння знаходить необхідну інформацію у підручнику й інших друкованих і електронних джерелах, критично осмислювати її, виокремлювати головне і другорядне. […]...
- “Більше працював, ніж жив” (Микола Чернявський) – Борис Грінченко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття “Зроблю”, – сього сахайся слова. “Зробив”, – оце потужних мова. (Борис Грінченко) В українській культурі Борис Грінченко відомий як талановитий письменник, фольклорист і етнограф, критик і публіцист, лексикограф, видавець і педагог. За роком своєї появи на світ Борис Грінченко – ровесник Валуєвського циркуляру. Його трудове життя – своєрідний особистий акт національної непокори постулатам сумнозвісного документу […]...
- Борис Грінченко. Письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Б. Грінченко як редактор Словаря української мови – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: ознайомити учнів із основними фактами життєвого, творчого та громадського етапів життя митця, пояснити його роль у становленні національної української культури, розширенні сфери функціонування української мови; розвивати вміння висловлюватися точно, логічно та послідовно; виховувати любов до рідної мови, гордість за її красу і багатство. Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, висловлювання відомих діячів культури та […]...
- Борис Грінченко – фольклорист – твір з української літератури Борис Грінченко розпочав свою творчу діяльність за тих часів, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало. Письменника називали “справжнім апостолом українського націоналізму”, “голосом совісті українства”, який дуже виділявся своїм “болісно загостреним чуттям національної і соціальної кривди”. Так писали про Грінченка видатні культурні діячі уже після його смерті. А за життя його дуже часто критикували. […]...
- БЕЛЬГІЙСЬКИЙ ШЕКСПІР – Моріс Метерлінк Maurice Maeterlinck (1862-1949) – Про зміни в драматургії кінця XIX початку XX століття – Нове слово у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття Моє життя – це просто історія про людину з пером і папером. Моріс Метерлінк БЕЛЬГІЙСЬКИЙ ШЕКСПІР “Однієї прекрасної недільної літньої днини на селі ми саме зібралися обідати. Мій батько вправно нарізав жирну домашню курку. Аж тут садом проходить поштар із кількома листами та газетою для мене. Я її розгортаю (це “Фігаро”) і читаю великими літерами […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ДРАМУ-ФЕЄРІЮ – Моріс Метерлінк Maurice Maeterlinck (1862-1949) – Про зміни в драматургії кінця XIX початку XX століття – Нове слово у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття Феєрія (із фр. feerie, від fee – фея, чарівниця) – театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами й трюками. Наприкінці XIX – на початку XX століття елементи феєричності проникають у літературу, зокрема в драматургію. Виникає так звана драма-феєрія (драма-казка). Драма-феєрія – п’єса, для якої характерні виразне ліричне начало, зіставлення природного й людського, широке […]...
- Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ ■ Борис Грінченко Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у дворянській сім’ї. Здобувши початкову освіту, навчався в Харківському реальному училищі, з якого був відрахований за читання й поширення забороненої політичної літератури. Після двох місяців ув’язнення працював канцеляристом у Харківській казенній палаті. Через деякий час склав іспит на […]...
- ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст. – Українська література кінця XIX – початку XX ст Період останніх десятиліть XIX ст. і початку XX ст. для українського письменства став особливим. Такого потужного грона літературних талантів, як це було в тогочасній українській літературі, не мала жодна європейська. Зміни в естетичній свідомості митців зумовили різноманітність і високу художність творчих надбань. Тоді ж чітко визначилися дві основні тенденції літературного розвитку. Одна була вже звична, […]...
- До вивчення п’єси БЛАКИТНИЙ ПТАХ – Моріс Метерлінк Maurice Maeterlinck (1862-1949) – Про зміни в драматургії кінця XIX початку XX століття – Нове слово у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО… 1. Поділіться своїми враженнями від п’єси. Що вас найбільше вразило, здивувало? 2. Роздивіться фотографії акторів у костюмах дійових осіб з постановки К. Станіславського (1908). Чи такими ви уявляли персонажів п’єси? Фея – М. Германова Вода – Л. Коренєва Вогонь – В. Бурджалов 3. Прочитайте перелік дійових осіб та авторські ремарки до костюмів […]...
- Про зміни в драматургії кінця XIX – початку XX століття – Нове слово у драматургії кінця XIX – початку XX століття Те, що з першого погляду характеризує сучасну драму, це, насамперед, послаблення… зовнішньої дії, а потім і чітко виражена тенденція якнайглибшого занурення у людську совість, і приділення великої ваги моральним проблемам, і нарешті, пошуки… якоїсь нової поезії, більш абстрактної, ніж стара. Моріс Метерлінк, бельгійський драматург Зміна світогляду людини другої половини XIX століття, криза у мистецтві, занепад […]...
- Борис Грінченко (1863 – 1910) Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець (“Словарь української мови”), фольклорист та етнограф (“Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Народився Борис Дмитрович Грінченко […]...
- “Автор першої книги XXI століття” М. Павич – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – М. ПАВИЧ, П. ЗЮСКІНД – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – 11 клас Милорада Павича недарма називали “автором першої книги XXI століття”: його творчість була незвичною, дивувала, літературознавці називали її “новим словом”. Не секрет, що сучасний світ дуже технологізований, комп’ютеризований. Постійно точаться суперечки щодо подальшої долі літератури взагалі та книги зокрема. Милорад Павич намагається пристосувати літературу до нових умов. Оповідання “Дамаскін” він назвав “оповіданням для комп’ютера і циркуля”. […]...
- Художні особливості літературного процесу кінця ХІХ-початку ХХ століття – СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА МИСТЕЦЬКО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ ВІД ДАВНИНИ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ План 1. Історія української літератури ХХ століття як час боротьби України за свою незалежність і державність. 2. Українські літературні журнали, альманахи в 20 – 30-х років XX ст., їх роль в організації літературного процесу. 3. Об’єднання літературно-мистецьких сил України. Роль української національної ідеї. Характеристика літературних організацій і угруповань, їх ідейно-естетичні платформи. 4. Поняття “Розстріляне відродження”. […]...
- Проблеми культури кінця 20-го – початку 21-го століття Отже, ми переконалися, що сучасна культура помітним чином відрізняється від попередніх культурних епох. І в першу чергу це наслідок розвитку інформаційних технологій, які зростили масову культуру, призначену для більшості. Важлива особливість сучасного мистецтва в тому, що вона дуже багатогранна, сучасному творчій людині надаються величезні можливості для свого самовираження: удосконалюються традиційні методи і технології в мистецтві, […]...
- Борис Дмитрович Грінченко Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Б. Д. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного офіцера із […]...
- Прокопович Феофан – Милость Божія – Зі скарбниці критичної думки “Милость Божія” – один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських”. П. Житецький “Орієнтація драматурга на прогресивні ідеї, проектування минулого на сучасність, плідне використання народнопоетичних елементів при висвітленні історичної теми надали драмі політичної значимості і художньої переконливості, завдяки чому вона посіла одне іа чільних […]...
- БОРИС ГРІНЧЕНКО – Біографічні відомості (1863-1910) БОРИС ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. , Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) […]...
- Іван ФРАНКО (1856-1916) – Титан духу і думки – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Титан духу і думки Іван ФРАНКО (1856-1916) ■ Іван Франко (Михайло Жук, 1925) Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині. Його батько був ковалем, мати походила зі збіднілого шляхетського роду. Від батька успадкував любов до праці та життєвий оптимізм. “На дні моїх спогадів,- зізнавався письменник,- і досі горить маленький, […]...
- Прокопович Феофан – Зі скарбниці критичної думки Зі скарбниці критичної думки “У 1705 р. в стінах Києво-Могилянської академії силами студентів було поставлено драму Ф. Прокоповича “Владимир”, якій судилося стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Тема твору – запровадження християнства на Русі, показ боротьби проти християнства представників язичництва. Разом з тим автор прагнув показати Володимира, велич якого насамперед вимірювалась тим, що […]...
- ГРІНЧЕНКО БОРИС ГРІНЧЕНКО БОРИС (псевд. – В. Чайченко, Б. Вільхівський, П. Вартовий, Ів. Перекотиполе, М. Тримач, Л. Яворенко та ін.; 09.12.1863, х. Вільховий Яр, тепер Харківської обл. – 06.05.1910, м. Оспедалетгі, Італія). Походив із небагатої дворянської родини (батько – відставний штабс-капітан, мати – дочка полковника російського походження). Під впливом поезії Т. Шевченка та завдяки контактам з селянами […]...
- ГРІНЧЕНКО МАРІЯ ГРІНЧЕНКО МАРІЯ (псевд. – М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко та ін.; 13.06.1863, м. Богодухів, тепер Харківської обл. – 15.07.1928, Київ). Дружина й соратниця Б. Грінченка. По закінченні Богодухівської гімназії (1881) вчителювала (спочатку на Богодухівщині, потім – у місцях праці чоловіка). Почала друкуватися 1884 р. Це – поезії, надруковані в журналах “Зоря”, “Правда”, “Дзвінок” та […]...
- Тенденції розвитку літератури кінця XX – початку XXI століття – Сучасна українська література У 1991 році Україна вийшла зі складу СРСР і проголосила свою незалежність. Почалася розбудова демократичної суверенної європейської держави. Це докорінно змінило характер розвитку літературного процесу: відкидалися догматичні схеми розвитку літератури в рамках соцреалізму й відбувався інтенсивний пошук нових способів моделювання й зображення дійсності. Проте нова естетична стратегія в українському письменстві намітилася після катастрофи на Чорнобильській […]...
- Грінченко Борис Дмитрович письменник, вчений, публіцист, громадський діяч (1863-1910) Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. […]...
- Історико-літературний процес кінця XIX – початку XX століття – XIX СТОЛІТТЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Розвиток літератури невід’ємний від розвитку суспільства. Література на межі ХІХ-ХХ століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. З числа найбільш прикметних рис, що формували “обличчя” людської цивілізації у першій пол. XX ст., можна виділити: У сфері соціально-політичного розвитку: 1) активізація національно-визвольного […]...
- Українська драматургія і театр 20 – 30-х років ХХ століття – Особливості розвитку української літератури ХХ – початку ХХІ століття План 1. Розвиток національного театру (“Березіль” Л. Курбаса, Харківський театр ім. І. Франка). Кінодраматургія О. Довженка. 2. Творча біографія М. Куліша. Художні особливості його п’єс. 3. Сатирична комедія “Мина Мазайло”. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації. Мета: поглибити знання студентів про розвиток та етапи становлення національного театру, розкрити специфіку проблематики п’єс М. Куліша; […]...
- ОПОВІДАННЯ. БОРИС ГРІНЧЕНКО. КСЕНЯ (Уривок) – Жанри прози – У КРАЇНІ ДИТИНСТВА Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом видатного українського письменника і вченого Бориса Грінченка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити інтонацією передавати настрій твору; розвивати вміння висловлювати своє ставлення до прочитаного, давати елементарну характеристику героям твору, порівнювати, співставляти прочитане; виховувати почуття дружби. Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Добрий день! В добрий час! Рада, діти, […]...
- “Масова поезія” кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор” Українська поезія вказаного періоду, зокрема “масова” традиціоналістська, назагал мала літературний фольклоризм перманентною ознакою. Своєрідні “записи” внесли лірики старшого і молодшого покоління – Марія Загірня, О. Колесса, О. Романова, К. Білиловський, В. Масляк, Яків Жарко, Андрій Бобенко, Павло Думка й цілий ряд інших – включно до графоманів П. Рябошапки. Д. Вергуна e tutti quanti. Завдяки художнім […]...
- Контрольна робота. Нові тенденції у драматургії кінця XIX – початку XX століття Мета: перевірити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу в обсязі теми “Нові тенденції у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття”; актуалізувати та систематизувати набуті знання, удосконалювати вміння творчо їх використовувати при виконанні різнорівневих завдань; розвивати навички самостійності, аналітичності, вміння застосовувати набуті знання на практиці. Обладнання: тестові завдання. Перебіг уроку I. Організаційний момент II. Оголошення завдань […]...
- Зі скарбниці критичної думки ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Зі скарбниці критичної думки “Федькович – се талант переважно ліричний; всі його повісті, всі найкращі його поезії навіяні теплим, індивідуальним чуттям самого автора – всі похожі на частки його автобіографії – так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно й […]...
- ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТОЛІТТЯ – ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Розвиток літератури невід’ємний від розвитку суспільства. Література на межі XIX – початку XX століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. Серед низки філософських, наукових, соціологічних, культурологічних концепцій на формування світогляду людини першої половини XX ст. особливо активно впливали позитивізм, “філософія життя”, […]...
- ЛЕОНІД ГЛІБОВ Зі скарбниці критичної думки “Глібов блискуче типізував явища громадського життя своєї епохи, розвинув і поглибив реалістичні традиції Крилова і Гребінки. Поет всіма способами намагався наблизити байку до народної першооснови, надавши їй ознак маленької повісті з чітким сюжетом, психологічною окресленістю характерів”. П. Колесник “На відміну від творів інших байкарів, байкам Л. Глібова притаманна глибока народність, національний колорит і національні характери […]...
- Величко Самійло – Зі скарбниці критичної думки Зі скарбниці критичної думки “Величко виступив не лише як історик, а насамперед як письменник. Його твір – це велика історична повість, що складається з низки оповідань, створених на багатому історичному матеріалі… Величко вперше в українській літературі та історії визначає поняття “Україна” і “український народ”, подаючи ці категорії як територіально і національно усталені. Він визначає народ […]...
- Борис Грінченко. Оповідання для дітей і про стражденну долю дітей-сиріт План. 1. Біографічні відомості про автора. 2. Твори Бориса Грінченка для дітей і про дітей. (“Сестриця Галя”, “Сама, зовсім сама”(1885), “Україна”, “Дзвоник”(1897)). 3. Твори про освіту та вчителів того часу (“Екзамен”, “Непокірний”). 4. Розширення тематики української прози в оповіданнях “Панько” (1893), “Батько та дочка”(1893). 1. Народився Борис Павлович Грінченко 9 грудня 1863 року в збіднілій […]...
- ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ ЛЕКЦІЯ 21-22 1 Символізм як літературна течія. 2 Поль Верлен – “король” символізму. 3 “Поетичне мистецтво” – віршований маніфест символізму. Картини сутінок буття, настрій задумливого суму – провідні мотиви верленівської поезії (“Осіння пісня”, “В серці і сльози і біль”). 4 Своєрідність творчого розвитку Артюра Рембо. 5 Настрій захопленості волею, сп’янілої насолоди життям, анархічного бунту проти […]...
- Проблема моралі (Без хліба) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Більшість прозових творів Б. Грінченко присвятив зображенню українського народу. Письменника цікавили соціальні процеси й моральна проблематика. Розглядав він і питання, що стосувались народної освіти та виховання. В оповіданні “Без хліба” (1884) автор зосередився на вивченні особистісного профілю українського селянина – носія й виразника народної етики. Він показав, наскільки важливими в житті людини є засвоєні ще […]...