Бойові роботи

Уже десять років у рамках військової програми США розробляється концепція “Бойові системи майбутнього”. Передбачають, що вона встане в лад до 2025 року. Поки ж тільки йдуть випробування основних модулів. Але вже видно, як йтимуть справи в майбутніх десятиліттях.
У центрі концепції – заміна людей на полях битв “бойовими роботами”. Ці роботи повинні вміти робити все, що робить людина, і не потребують безпосередньому управлінні. Тобто командир буде тільки ставити перед ними завдання типу “захопити таку-то висоту”, “боронити таке-то напрямок”, “знищити таку-то мета” (як в сучасній комп’ютерній грі-стратегії).
“Бойові роботи” США не схожі на людину. Це, скоріше, “думаючі” танки. Та й без підтримки людей – у тому числі на полі бою – вони все-таки обійтися не зможуть. Чому? Є давно відоме просте правило: зброя може знищити об’єкт або вивести його з ладу, але тільки піхота може захопити ворога. Сучасна війна ж в першу чергу ведеться за землю та її надра.

Отже, як будуть виглядати бойові дії у виконанні “бойових систем майбутнього”?
Ну, для початку треба сказати, що танки-роботи не потребують в екіпажі. Це не тільки означає, що вони можуть бути менших розмірів і при цьому нести більше боєприпасів, ніж сучасні аналоги. Це ще й дозволяє збільшити потужність озброєння – так, основний безпілотний танк програми, Mounted Combat System, споряджений навіть краще, ніж сучасні самохідні артилерійські установки. Відсутність людини страхує бойову одиницю від “людського фактора”: робот позбавлений сумнівів і страху, не втомлюється і не може зазіватися. Правда, кмітливості він теж позбавлений.
Вся техніка в батальйоні або навіть у всій армії об’єднана в єдиний “мозок” за допомогою машин під назвою Command and Control Vehicle, або C2V. Це “комп’ютерні сервери на гусеницях”, які збирають інформацію, посилаємо всіма іншими учасниками битви (машинами і людьми), аналізують її і виробляють призначення цілей і управління стрільбою. Причому навіть якщо вивести таку машину з ладу, наступ не припиниться – C2V присутні в підрозділі по кілька штук і вміють “перехоплювати” завдання один у одного. Тобто, просто, чим менше “командувачів” машин на полі бою, тим більше завдань виконує кожна з них. Вицелівать ж C2V нелегко, тому що зовні вони нічим не відрізняються від тих броньовиків, якими командують.
За рахунок інтеграції “умів” машин вдається виконати ще одне завдання – наведення по чужих “очам”. Всі артилерійські системи, таким чином, позбавляються від необхідності стріляти прямою наводкою. Координати будь-який “невидимої” і навіть невідомою для гармат позиції будуть передані від спостережної авіації або будь бойової одиниці, яка бачить мету. Самохідки і міномети ж за отриманими даними прицілом, виберуть тип боєприпасу і вразять мішені.
Для цього спостереження і наведення, до речі, є спеціальні машини – RSV, Reconnaissance and Surveillance Vehicle. RSV – легка, маневрена машина, начинена всім необхідним для ведення розвідки обладнанням. Заодно вона здатна запускати безпілотні літальні апарати, випускати маленького автономного робота для розвідки складних ділянок, а також “ліпити” аналогічну техніку противника і його системи стеження.
У всіх цих агрегатах, як уже було сказано, немає жодної живої душі – тільки комп’ютери. Люди їздять у іншому транспорті – він називається Infantry Carrier Vehicle. Загалом-то, це просто добре захищений і зручний бронетранспортер, але при цьому він здатний одержувати з центру дані по цілям, самостійно визначати оптимальний маршрут слідування, а також координуватися з іншими машинами по ходу руху. Не обійтися без персоналу і в двох машинах підтримки. Одна з них – Medical Vehicle. Це медичний бронетранспортер, пункт надання першої допомоги і набір засобів для підтримки життя пораненого на час доставки його в госпіталь. Друга машина з людьми – Recovery and Maintenance Vehicle. У ній сидять техніки, які будуть ремонтувати прямо на полі бою роботів, що вийшли з ладу.
Від наземних військових дій перейдемо до битв в повітрі. Тут теж немає людей – одні безпілотні літальні апарати. Це про них сказано – малий, та молодецький. Unmanned Aerial Vehicle виглядають як маленькі гелікоптери і поміщаються в солдатський ранець. У будь-якій роті кілька “пілотів” нестимуть такі ранці – у кожному по два літальних апарати, які вміють вести розвідку, визначати цілі і робити наводку, а також пульт управління. Більш складні і великі агрегати – все ще не перевищують розміром дитячу іграшку – можуть використовуватися для зв’язку між підрозділами, пошуку мін та аналізу обстановки на предмет застосування зброї масового ураження. “Впередсмотрящий” вертолетік вчасно попередить солдат про необхідність надіти захисні костюми, тому що наближається хмара отруйного газу або розпорошених небезпечних речовин. Крім цього, спеціальні літаки будуть розкидати над полем датчики системи IMS – ще однієї нової розробки. Цілком вона називається Intelligent Munitions System (“розумна система забезпечення”) і дозволяє за допомогою висять у повітрі і лежачих на землі “розумних” датчиків повідомляти командуванню і керуючих систем про все що відбувається на полі бою.
Роботи в більш знайомому нам вигляді – такому як у фільмах “Робокоп” або “Я, робот” – теж розробляються, хоча далекий ще момент, коли їх можна буде запускати в серійне виробництво. Серія Roboart, впроваджувана в США, – це фактично “робокопи”, як в однойменному бойовику. Для війни вони поки не годяться, зате в якості підтримки поліцейських груп і загонів МНС вже використовуються. “Робоарту” не страшні стихії – міцні матеріали дозволяють йому відправлятися буквально у вогонь і воду. Патрулюючи заданий маршрут, робот оцінює навколишню ситуацію. Його численні “очі” (датчики руху, вібрації, диму, вогню, газу та води) дозволяють виявляти загоряння і затоплення, а також виявляти правопорушення – скажімо, викрадення автомобіля, вуличне пограбування, входження стороннього в заборонену зону. Про все “побачене” робот повідомляє в центр, щоб оператор міг при необхідності взяти “думаючу” машину під прямий контроль. Після доповіді “робоарт”, якщо не послідувало особливих доручень, вплутується в справу – зупиняє порушника або відправляється шукати в пожежі людей. Діяти таким чином він в змозі 6:00, потім робот самостійно повертається в “гараж”, де підключається до мережі електроживлення, щоб дозаряда – майже як той пилосос в “розумному будинку”.

Вміє новий “робокоп” і стріляти. Правда, “мазати” він перестав тільки до третьої “версії” механізму – перші “робоарти” палили в білий світ як в копієчку, і тому зброї їм не видавали. Roboart Mark III вміє стріляти дуже точно за рахунок комп’ютерного наведення і показує на демонстраційних стендах фокуси на зразок стрілянини з розвороту і безпомилкового поразки летять цілей. Але чогось серйозніше, ніж пневматичний кулемет, що стріляє безпечними пластмасовими кульками, роботові все одно не дають.
З розвитком робототехніки втрачене значення повертається і до війни на морі. Флот в сучасних збройних конфліктах вже не воює з флотом – кораблі забезпечують тільки висадку десанту, вогневу підтримку боргових операцій і перевезення вантажів. З поширенням “бойових роботів” ситуація може змінитися.
Дуже великий обсяг технологій напрацьований в області підводних човнів, але все впирається в певна “стеля” – необхідність того, щоб сучасний “наутілус” міг нести на борту велику кількість людей і забезпечувати їх життєдіяльність. Якщо повністю роботизовані субмарини, можна буде значно зменшити її розміри і збільшити надійність.
Ось, наприклад, чисто розвідувальний підводний апарат – DART Underwater, черговий американець за походженням. Зовні пристрій виглядає як велика, метрової довжини, риба. І рухається точно так само – звиваючись усім “тілом” в товщі води і ворушачи “плавниками”. Вміє діяти автономно за заданою програмою або безпосередньо контролюватися оператором по радіо. Пристрій оснащений апаратурою, за допомогою якої “бачить”, “чує” і “запам’ятовує”. А головне – воно занадто мало, щоб його можна було легко виявити або знищити. Радіус дії “Дарта” поки невеликий, але, по-перше, це справа наживна, а по-друге, вже зараз він може використовуватися у узбереж і в річках.
Ще одне завдання, яке можна довірити флотським роботам, – протіводейстіе морським мінам. Чи не з’являючись над поверхнею води, роботи Ariel Underwater проходять уздовж берега, ретельно “наводять лад”, буксирують плавучі міни подалі, а в донних руйнують детонатори електричними розрядами. Коли шлях вільний, десантні кораблі можуть безперешкодно підійти до узбережжя і висадити солдатів. При цьому “краби-сапери” підтримують зв’язок не тільки з центром управління, але й один з одним, щоб працювати злагоджено.
Наступний вид роботів – так звані БНА, безекіпажними надводні апарати. Загалом те ж, що і безпілотні літаки, тільки в океані. Ні під яких риб вони не маскуються, а цілком собі виглядають як маленькі катери. Тільки людей на них, як ви здогадалися, немає – одні комп’ютери. БНА вміють патрулювати береги, полювати на диверсантів, вести розвідку, знищувати міни і ескортувати кораблі в важкопрохідних місцях без карт і лоцманів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Бойові роботи