Близнюковий метод генетичного аналізу людини
Близнюковий метод генетичного аналізу людини запропонований Ф. Гальтон (див. П. 4.2) в 1895 р спочатку для оцінки ролі спадковості і середовища в розвитку психічних властивостей людини. Названий метод полягає у вивченні закономірностей успадкування ознак в парах одно – і двуяйцових близнюків. В даний час він широко використовується у вивченні закономірностей успадкування і мінливості різноманітних нормальних і патологічних ознак у людини для судження про співвідносної ролі генетичних і се-дових чинників (генофенотиповим кореляції) у їх формуванні. Цей метод дає можливість виявити успадкованого ознаки, визначити пенетрантность алеля (ознаки), а також оцінити ефективність дії на організм деяких зовнішніх чинників, наприклад лікарських засобів, виховання, навчання.
Генетична основа методу полягає в тому, що порівнюється прояв фенотипічного ознаки в різних групах дітей-близнюків при обліку більшого чи меншого подібності їх генотипів. Дійсно, на відміну від двуяйцових (дизиготних) близнят (ДБ), однояйцеві (монозиготні) близнюки (ОБ), що розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини (зиготи), генетично ідентичні, тобто мають 100% загальних генів (сайтів, нуклеотидних послідовностей ДНК). В силу зазначеного серед монозиготних близнюків спостерігається високий відсоток конкордантность пар по наявності в фенотипі обох сиб-сов – братів і сестер (сібси – всі діти однієї подружньої пари) і конкретного фенотипическому прояву відповідної ознаки.
Порівняння фенотипів монозиготних близнюків, розлучених незабаром після народження і, отже, виховувалися в різних умовах (наприклад, в різних сім’ях), дозволяє виявити ознаки, у формуванні яких істотна роль належить факторам середовища, в тому числі соціально-культурної. За названим фенотипи-ного ознаками між однояйцевими близнятами (генетично ідентичними) спостерігається дискордантність, тобто або відсутність ознаки у одного з них, або ознака у близнюків знаходиться в різному стані. Навпаки, схожість (конкордантность) аж до рівня ідентичності близнюків станом певного ознаки, незважаючи на відмінності умов постнатального розвитку та існування сибсов, свідчить про спадкової обумовленості аналізованого ознаки.
Зіставлення даних, що характеризують конкордантность по конкретному ознакою в парах генетично ідентичних монозиготних близнюків (100% загальних генів) і в парах дизиготних близнюків, які мають в середньому близько 50% загальних генів, дає можливість більш об’єктивно судити про роль генотипу у формуванні відповідної ознаки. Близькість показників конкордантності в парах монозиготних і дизиготних близнюків говорить про незначне вкладі генетичних факторів і про визначальну роль середовища у формуванні ознаки або в розвитку захворювання. Достовірно розрізняються, але досить низькі показники конкордантності в парах одно – і двуяй-цових близнюків вказують на наявність спадкової схильності до формування ознаки (у тому числі патологічного), що розвивається під очевидним впливом факторів середовища.
Труднощі застосування в цілях генетичного аналізу людини блізнецового методу пов’язані, по-перше, з відносно низькою частотою народження близнюків у більшості популяцій людей (згідно з даними світової статистики, 1 пологи двійнею на 86-88 пологів або 1-2% близнюків серед новонароджених; до відома, 1 пологи трійнею припадають на 10-15 тис. пологів), що ускладнює підбір достатнього числа пар з аналізованих ознакою, і, по-друге, з надійною ідентифікацією (діагностикою) факту монозиготних близнюків, що має принципове значення для отримання достовірних висновків.
Для підтвердження монозиготних близнюків використовують ряд підходів:
– порівняння з багатьох, головним чином морфологічними ознаками – пігментація очей, волосся і шкіри, особливості волосяного покриву на голові та тілі, а також форма волосся, форма вух, носа, губ і нігтів, пальцеві візерунки (полісімптомние підхід);
– порівняння по еритроцитарних антигенів – групи крові АВ0, резус, MN та ін., За білками сироватки крові – γ-глобулін, гаплотипу HLA (від англ. Human Leukocyte Antigen – людські лейкоцитарні антигени, аналог головного комплексу гістосумісності, або MHC (англ. Major Histocompatibility Complex), тварин): всі перераховані маркери відносяться до категорії моногенних мен-делірій ознак, а контролюючі їх гени відрізняються вузькою нормою реакції, див. п. 4.1.1 (імунологічний підхід);
– порівняння даних ЕКГ та ЕГ – електрокардіограм та енцефалограм – близнюків (клініко-функціональний підхід);
– трансплантаційний тест, що полягає в перехресної пересадки шкіри у близнюків (варіант імунологічного підходу, успішна перехресна пересадка – найбільш достовірний критерій монозиготні).
Наведемо кілька прикладів застосування блізнецового методу з області клінічної медицини. Так, конкордантность в парах монозиготних і дизиготних близнюків становить по розумової відсталості 97 і 37%, по шизофренії 69 і 10%, по епілепсії 67 і 30%, по кору 97 і 94%, по скарлатині 55 і 47%. Можна зробити висновок, що роль генотипу у розвитку перших 3 з названих патологічних станів представлена досить чітко, тоді як у розвитку останніх двох патологій (інфекційні захворювання) пріоритетне значення має контакт із збудником, тобто з фактором, що знаходяться в середовищі. Відносно туберкульозу (конкордантность в монозиготних парах 53% і в дизиготних парах 21%) можна думати про наявність генетичної схильності. Разом з тим важливо пам’ятати, що в якості обов’язкової характеристики середовища життя, в якій при будь генетичної конституції можливе зараження туберкульозом, є присутність у ній збудника – бацили Коха.
Блізнецовим дослідженням належить помітне місце у вивченні генетики поведінки, зокрема, таких характерологічних (особистісних) властивостей людей, як агресивність або схильність до дій, спрямованих на відсіч насильству, асоціальна (злочинне) поведінку і законослухняність, брехливість і щирість, а також генетики конформізму та лідерства, інтелекту, геніальності. Близнюковий метод залишається одним з активно використовуваних фахівцями із загальної та медичної психології.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)