БЛАКИТНА ПАННА (1912) – МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871-1938) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

ПОПЕЛЯСТИХ, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить

Майорить,

Довгождана, нездоланна…

Ось вона – Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля, –

Вся земля

Їй виспівує: “Осанна!”

А вона, як мрія сна

Чарівна,

Сяє вродою святою,

Неземною чистотою,

Сміючись на пелюстках,

На квітках

Променистою росою.

І уже в душі моїй

В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні

Голосні

І сплітаються в гротески.

Зверніть також увагу на специфічне розміщення рядків у строфах “Блакитної Панни”: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будує особливий темпоритм. Отже, форма в поетів-символістів – це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.

Не менш ліричний вірш М. Вороного “Інфанта”, що ввійшов до поетичного циклу “Лілеї й рубін” (1907-1922). У центрі твору – узагальнено-ідеалізований жіночий образ. Мотив захоплення красою жінки – наскрізний.

У цій поезії митець сміливо експериментує зі словом. Неологізми тут – ефективний засіб творення образності: “проміннострунними”, “вогнелунними”, “мрійнотканому”. Справді, автор, поєднуючи колір і звук (промінь і струна; вогонь і луна), творить палітру свіжих, а головне – несподіваних відчуттів. І знову маємо справу зі звуком, а ще – з кольором… їх теж треба розшифрувати, збагнути – це символи, які кожен читач пропускає через власну призму сприйняття.

Останні два рядки вірша звучать неочікувано, навіть прозаїчно: легкість, інтим, краса, акварель, рельєф, звук…




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

БЛАКИТНА ПАННА (1912) – МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871-1938) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ