БЛАКИТЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ – 11 КЛАС

Блакить, одвічна блесть, в іронії священній,

Ясна, прозоріша за квітів томну лінь,

Поета, що клене безсило власний геній,

Жене безплідною пустелею болінь.

Біжу сліпма: вона в порожню душу хоче

Мені загнати свій пронизливий докір.

Куди втекти? Яку з твоїх громадь, о ноче,

Затулить хоч на мить її убивчий зір?

Тумане, линь! Пролий свій попіл монотонний

Густими пасмами під небосхил, який

Між сірих трясовин осінніх днів потоне!

Німою стелею сліпучу товщу скрий!

А ти – з летейських вод виходь! Над берегами

Сухих очеретин і твані назбирай,

О Спліне, й заліпи умілими руками

Лазурні діри – слід од злих пташиних зграй!

Іще! З останніх сил хай димарі понурі

Чадять, і кіптяви напівзагуслий блиск,

Опавши, хай замкне всі горизонти хмурі,

Де звільна помира жовтавий сонця диск!

– Умерли небеса. – Матеріє, благаю,

Дай сил забути Гріх та неосяжний Лад

Страждальцеві, який, проклявши, поділяє

Прибиту підстілку щасливих людських стад.

Бо голови уділ порожньої моєї,

Флакону без рум’‎ян під голизною стін,

Не скрасивши ридань смертельної Ідеї,

Похмурим позіхом вітати чорний скін…

Даремне й це! Блакить святкує перемогу,

Моя душе: вона співає знов і знов

У дзвонах, нам на страх; лунку глибінь живого

Металу покида із синню молитов,

І, прорізаючи кільце твоїх агоній,

Мов невідпорний меч, серед імли гримить.

Ховатися – куди від лютої погоні?

Вона гряде. Блакить! Блакить! Блакить! Блакить!

Переклад М. Москаленка


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

БЛАКИТЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ – 11 КЛАС