Біхевіоризм. Психоаналіз

Біхевіоризм – поведінкова психологія, що вивчає проблеми закономірностей поведінки людини і тварини. Це визначення дане Павловим, В. М. Бехтерева, Д. Уотсоном, Е. Толмен-ном, Б. Скиннером, К. Халлом та ін. Поведінка вивчався за формулою: стимул – реакція. Реакція – це відповідь на зовнішній стимул, за допомогою якого відбувається адаптація індивіда до навколишнього середовища. Закономірності поведінки людини виводилися з закономірностей зовнішнього стимулювання.

Центральної соціально-психологічною проблемою в рамках біхевіоризму стала проблема навчання, т. Е. Придбання індивідуального досвіду шляхом проб і помилок, і ідея підкріплення. Було виділено чотири основних закони научения: закон ефекту, закон вправи, закон готовності і закон асоціативного зсуву.
Закон ефекту виражається в тому, що з усіх реакцій на одну й ту ж ситуацію закріплюється і стає переважаючою тільки та, яка супроводжується позитивними емоціями.

Закон вправи полягає в тому, що реакція на ситуацію закріплюється пропорційно частоті, силі і тривалості повторення, лежить в основі формування соціальних звичок.
Закон готовності виявляє можливості людини за допомогою вправ покращувати адаптацію на психофізіологічному рівні.

Закон асоціативного зсуву виявляється в тому, що якщо при одночасній дії двох подразників один з них викликає позитивну (негативну) реакцію, то й інший (до цього нейтральний) набуває здатність викликати ту ж реакцію.
Грунтуючись на ідеях К. Халла, в соціальній психології була розроблена теорія фрустрації – агресії Н. Міллера і Д. Дол-ЛАРДІ, запропоновані численні моделі диадического взаємодії.

Основний методологічний закид бихевиоризму полягає в тому, що більшість робіт виконано на тварин.
Психоаналіз насамперед асоціюється з ім’ям З. Фрейда. У соціальній психології не отримав широкого розповсюдження. Спроби побудови соціально-психологічних теорій в рамках цього напрямку пов’язані з іменами Е. Фромма і Дж. Саллівана. Деякі питання соціальної психології отримали свій розвиток в роботах К. Юнга і А. Адлера. Можна виділити дві соціально-психологічні проблеми, які вирішуються в рамках психоаналізу: проблема конфлікту людини і суспільства, що виявляється в зіткненні потягів людини з соціальними заборонами, і проблема джерел соціальної активності особистості.

В рамках цієї течії стала розвиватися практика проведення Т-груп (груп тренінгу), де використовуються механізми впливу людей один на одного. Психоаналіз дав поштовх новому психологічному течією – гуманістичної психології (представники А. Маслоу, К. Роджерс).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Біхевіоризм. Психоаналіз