Битва за Балкани
У 1941 році У. Черчілль прагнув “створити проти неминучого наступу німців Балканський фронт, який об’єднує Югославію, Грецію і Туреччину… Нам здалося, що якби за помахом нашої руки Югославія, Греція і Туреччина стали діяти спільно, то Гітлер чи тимчасово залишив би Балкани в спокої, або настільки б загруз у сутичці з нашими об’єднаними силами, що на цьому театрі війни виник би важливий фронт… “
Але нацисти знову випередили. Вони натиснули на Югославію, і 25 березня 1941 югославський прем’єр-міністр Цветкович підписав протокол про приєднання його країни до Троїстого пакту.
Це викликало вибух обурення в країні. У ніч на 27 березня 1941 генерал Сімович справив в Югославії палацовий переворот, поваливши князя-регента Павла і звівши на трон 17-річного короля Петра. Для сербів це була дуже популярна міра. У деяких містах Сербії були організовані антигерманские демонстрації.
3 квітня югославська делегація прибула до Москви з метою підписання договору про взаємодопомогу з СРСР. 5 квітня був підписаний договір “про дружбу і ненапад”. Зрозуміло – ніякого практичного значення цей договір не мав ні для Югославії, ні для СРСР.
Війна нацистів з Британією вже розгоралася в Греції. Але тут “заодно” нацисти вирішили ліквідувати Югославію як держава. 27 березня 1941 Гітлер підписав “директиву ОКВ № 25”.
У деяких мемуарах стверджується, що в цей день Гітлер вирішив відкласти війну з СРСР. Хто каже – на чотири тижні. Хто – на п’ять. Треті – на півтора місяця. Що тут правда – встановити дуже важко.
У СРСР люблять “братів-слов’ян”. Мабуть, деяким тому й вистачає совісті стверджувати, що “через Югославії” нацисти відклали напад на СРСР. Підстав для цього немає абсолютно.
Лише одна з 9 йшли на Югославію дивізій (14-а танкова) знята з радянсько-третьерейховой кордону. Для окупації Югославії були виділені частини 12-ї армії, поряд з початковою для цієї армії завданням окупації Греції.
У травні 1941-го 2-я армія і 1-а танкова група були виведені з Югославії, і вони взяли участь у війні Німеччини проти СРСР з самого початку.
Нацисти поспіхом, з миру по нитці, готували армію вторгнення. З 9 дивізій тільки 5 були повністю укомплектовані. Решта знімали з Франції, зі Словаччини, Німеччини – хто встиг, той приймав участь у війні.
Як приклад: створений на території Румунії 41-й танковий корпус складався всього лише з 2-й моторизованої дивізії військ СС, моторизованого полку “Велика Німеччина” і танкового полку “Герман Геринг”.
Разом з нацистами йшли італійці, угорська армія повинна була зайняти район, населений етнічними угорцями.
Югославська армія складалася з 17 регулярних і 12 резервних піхотних дивізій, 6 змішаних бригад, 3 регулярних кавалерійських дивізій і 3 резервних кавалерійських бригад, 1 кріпосної дивізії і 1 кріпосної бригади. За планом мобілізації чисельність сухопутних сил повинна була скласти майже мільйон бійців. Біда в тому, що добрі 40% солдатів зовсім не рвалися воювати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)