Біологічні ресурси Індійського океану
Під впливом різних природних процесів в Індійському океані утворилися ті чи інші види сировинних ресурсів, склалося їх просторове розміщення. Соціально-економічне становище Індоокеанських країн в даний час зумовлює досить широку участь іноземного капіталу в експлуатації його природних ресурсів. Кожен їх вид має свою специфіку, обсяги видобутку та значення в океанському господарстві.
Положення більшої частини акваторії Індійського океану в смузі від тропічних до помірних широт створює сприятливі кліматичні та гідрологічні умови для розвитку тут різноманітного органічного світу. В океані майже немає обширних епіконтинентальних морів, а шельфова зона порівняно вузька, але її води і дно мають важливе біологічне значення. Океану в цілому властива невисока продуктивність (35-40 кг/км2), однак на шельфі вона може досягати 350 кг/км2, а в прибережній Пелагіялі – 250 кг/км2. Найбільш продуктивні прибережні води на північному заході океану, особливо:
- Аденська і Бенгальська затоки; Прибережна зона Східної Африки; Мадагаскару і Сейшельських островів; Області дотику різних водних мас у відкритих частинах океану і у Антарктики.
З незапам’ятних часів жителі азіатського і африканського узбережжя і остров’яни за допомогою найпростіших пристосувань добували для своїх потреб морських тварин і рослини. І в даний час кустарне рибальство, включаючи видобуток різних дарів моря, зберігає важливе місце в господарстві деяких Індоокеанських країн, тому що чималу частину улову споживають самі рибалки та їхні родини.
Разом з тим в останні роки Індія, Пакистан, Бангладеш, Таїланд та інші держави почали інтенсивно розвивати своє рибне господарство, поповнюючи його новими парусно-моторними суднами і сучасними траулерами. Тут стали застосовуватися більш досконалі знаряддя лову, що помітно підвищило улови цих країн.
Крім того, в Індійському океані ведуть активний промисел й інші країни, в тому числі і Південноєвропейські.
Все це призвело до різкого збільшення видобутку риби та нерибних об’єктів в Індійському океані, який, за статистикою ФАО, в 2004 р. дав 5 % світового улову. Наведена оцінка, мабуть, дещо занижена, так як кустарний промисел, майже не дає товарної продукції, враховується лише дуже приблизно, що спотворює загальний результат.
Лов риби та нерибних об’єктів зосереджений головним чином у північній частині Індійського океану, але розміри видобутку змінюються і по роках, і по акваторії. Про це свідчать дані з улову в основних промислових районах ФАО, виділених в Індійському океані.
Вилов в океані до 2009 постійно збільшувався. У 2009 році в порівнянні з 2008 р. він скоротився на 92 тис. тонн в результаті зниження уловів в Західному і приантарктичних районах. Це єдиний з усіх океанів, де улови 2007 р. були вище, ніж у 2006 році. Видобуток зріс головним чином через інтенсифікації промислу в африканських і азіатських країнах. Лов ведеться переважно в Західному районі океану, де улови майже вдвічі вище в порівнянні з уловами в східній частині. Найбільші обсяги видобутку характерні для Аравійського моря, особливо біля західного (Малабарського) узбережжя Індії і біля берегів Пакистану. Ці країни лідирують у видобутку біологічних ресурсів серед інших Індоокеанских держав.
За даними ФАО, улови Індії в 2007 р. зросли порівняно з 2006 р. на 56 тис. тонн, а Пакистану – відповідно на 38 тис. тонн.
У західних берегів Аравійського моря місцеве рибальство розвинене значно слабкіше. Це пов’язано не зі слабкістю сировинної бази, а з обмеженою ємністю внутрішнього ринку. У країнах Східної Африки й на Мадагаскарі лов ведеться лише у вузькій прибережній смузі, найпростішими знаряддями, тому видобуток дуже невеликий і йде на місцеві потреби.
Води східної частини Індійського океану обловлюються в основному рибалками Індії, Бангладешу, Таїланду, Шрі – Ланки, на частку яких припадає 90 % загального улову цього промислового району. Видобуток ведеться переважно в прибережних водах Бенгальської затоки і біля берегів Шрі – Ланки. Промисел носить головним чином місцевий споживчий характер.
У відкритих водах тропічної частини океану досить широко розвинений лов тунця, в менших розмірах тут добуваються :
- Риба-меч; Марліни; Деякі інші види риб.
Здобиччю тунця і супутнім їй промислом тут зайняті країни з добре розвиненим океанічним рибальством.
Приантарктичний район Індійського океану в своєму розпорядженні деякими видами промислових об’єктів, основні з яких мають обмежені запаси. У 2007 році тут було видобуто в цілому 56 тис. тонн нототенії, 54 тис. тонн крижаної риби та 12,4 тис. тонн криля.
З нерибних об’єктів крім криля в Індійському океані ловлять:
- Креветок (Перська та Бенгальська затоки); Лангустів (східне узбережжя Африки і шельф Мадагаскару).
Якщо порівняти райони океану за величинами уловів, то неважко помітити, що райони обловлюються з різною інтенсивністю, і пояснюється це різним рівнем промислової техніки. Природні передумови сприяють збільшенню видобутку біологічних ресурсів в Індійському океані. За даними деяких фахівців, без шкоди для відтворення ресурсів видобуток можна підвищити до 10-14 млн. тонн на рік, тобто приблизно в 5 разів у порівнянні з початком 2000-х років. При всій умовності цього показника суттєвий розвиток промислу тут цілком реальний. Поки раціонального використання біологічних ресурсів океану перешкоджає в основному складна економічна і Політична обстановка в цьому регіоні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)