Біографія Ярослава Мудрого
Ярослав Мудрий (978-1054) – ростовський і новгородський князь, великий князь Київський, син хрестителя Русі. Після численних боїв зі своїми братами він зміг убезпечити південні і західні кордони держави. Також під час правління Ярослава були встановлені династичні зв’язки з європейськими країнами. Саме при ньому склали “Руську правду”. Крім того, при цьому державного діяча були споруджені Золоті комірці, Печерський монастир і Софійський собор у Києві. Щоб пом’якшити залежність російської православної церкви від Візантії, правитель направив в храм свого митрополита Іларіона.
Родинні зв’язки
Серед істориків ведуться дискусії щодо років життя Ярослава, проте більшість з них дотримується версії про 978 рік народження. Він з’явився на світ у родині князя Володимира Святославовича, який охрестив Київську Русь. Матір’ю державного діяча була Рогніда.
Уже в 987 році він отримав титул Ростовського князя. Саме в цьому році було засновано місто під назвою Ярославль. Оскільки хлопчик був зовсім юним, до нього приставили годувальника і воєводу Буди. Той допомагав правителю освоїтися, згодом він став найближчим соратником Ярослава.
Після смерті Вишеслава 1010 р Ярослава визнали князем Новгорода. У 1014 році він вперше відмовився виплачувати данину Києву, що призвело до розбіжностей з батьком Володимиром, на той момент стояв на чолі держави. Той розлютився, почав готувати похід, щоб покарати сина. Однак пізніше він захворів і раптово помер.
Завдання з упокорення брата взяли на себе інші сини Володимира. З 1015 почалися конфлікти Ярослава зі Святополком Окаянним і Мстиславом Тмутараканским. Вони тривали кілька років. За цей час кордони держави кілька разів переміщалися.
Ярослав Мудрий
Конфлікти з братами
Коли Володимир загинув, його місце зайняв Святополк. Йому довелося знищити трьох братів, щоб зберегти владу. Від рук найманих убивць правителя померли Борис, Святослав і Гліб. Ця доля спіткала й молодшого брата, але тому вдалося перемогти в битві під Любичем. 1016 Святополк утік до свого тестя Болеслава, через два роки вони разом спробували напасти на Ярослава. Битва відбулася на Волині, на березі Бугу. На час Болеслава вдалося заволодіти Києвом, але пізніше він посварився з зятем і поїхав. В цей час Мудрий знову нападає разом зі своїми варягами і виграє.
У 1019 р Ярославу вдалося стати київським князем. Своєю головною метою він бачив захист рідної землі від печенігів та інших завойовників. Під своєю владою правитель об’єднав практично всі давньоруські території. Але для повноцінного управління чоловікові треба було розібратися з іншими родичами.
У 1021 році він вигнав свого племінника Брячислава Полоцького, після цього розділивши по Дніпру держава з братом Мстиславом. У 1036 р той вмирає, і Ярослав знову стає єдиним князем. В цей же час він відправляє свого сина Володимира на пост новгородського государя.
Мудрий вважав за краще вирішувати всі питання за допомогою дипломатії, вдаючись до насильства тільки в крайньому випадку. Дослідження його останків показали, що у державного діяча була практично повністю перерубана нога. Він не міг обходитися без сторонньої допомоги, оскільки сильно кульгав.
Деякі історики стверджують, що травма була отримана під час міжусобиць з братами. Інші вчені вважають, що Ярослав кульгав з дитинства. У літописах знаходяться підтвердження другої версії, нібито ще в юності правитель переніс параліч ніг. Але це не зменшило його фізичної сили.
Управління Київською Руссю
Мудрий керував Києвом з 1019 по 1054 рік, за цей час Русь стала найсильнішою країною в Європі. Територія була обведена муром, а головні ворота міста назвали “Золотими”. Над ними височіла церква Благовіщення. Завдяки цьому державному діячеві на Русі був виданий перший повноцінний звід законів “Руська правда”. Для зміцнення захисту держави було вирубано кілька фортець по річці Рось.
Також він заснував декілька монастирів, в їх числі Юр’єв і Києво-Печерський, а також собор Святої Софії. Фундамент для останнього з них був закладений на місці феєричної перемоги над кочівниками. Навіть зараз храм вражає своєю пишністю городян, фрески і мозаїка відмінно збереглися. Для обробки державний діяч запрошував найкращих майстрів з Греції. Неподалік від собору знаходяться монастирі святого Георгія і святої Ірини.
Особливу увагу пан приділяв церкви і розвитку писемності. Він зібрав численних перекладачів і книгописців, щоб розширити бібліотеку Київської Русі. По всій землі діти навчалися грамоті завдяки відкритому в Новгороді училищу для хлопчиків. Ярослав і сам витрачав багато часу на читання. Найняті їм фахівці переводили книги на давньоруський і церковнослов’янська мови.
У 1054 році князь відчуває наближення смерті, тому ділить всі свої землі між синами, заповідаючи їм жити в світі. Київський престол дістався князю Ізяславу. Помер державний діяч 20 лютого 1054 року. Його поховали в мармуровому гробу, церемонія проходила в церкві Святої Софії.
Династичні шлюби
Ярослав Володимирович за своє життя був одружений лише один раз, проте в літописах згадується два імені дружини – Ірина та Анна. Дружину державного діяча звали Інгігерді, вона була дочкою шведського конунга Олава. Як стверджують історики, при хрещенні дівчина отримала ім’я Ірина, після постригу в черниці її стали називати Ганною.
Для зміцнення своєї влади Ярослав видав всіх дочок за королів інших країн. Єлизавета стала дружиною норвежця Гаральда, Анастасія вийшла заміж за угорського правителя Андрія. Історики приділили багато часу вивченню долі Анни Ярославни, що стала дружиною французького короля Генріха I.
Сина Всеволода князь одружив з грецькою царівною, ще двоє нащадків зв’язали себе узами шлюбу з німецькими княжнами. Ізяслав взяв у дружини сестру польського князя Казимира, який, в свою чергу, одружився з сестрою Мудрого. Її звали Доброгніва. Ярослав Володимирович прагнув побудувати політику на любові і дипломатії, уникаючи використання зброї. Він сподівався, що сини продовжать його справу, проте смерть государя стала поштовхом до початку феодальної роздробленості.
За своє життя державний діяч встиг зробити більше, ніж багато інших правителі. Він мав твердий характер, постійно прагнув до освіти, за що і був прозваний Мудрим. Російська православна церква пам’ятає і щорічно вшановує пам’ять свого князя. У високосний рік ця дата припадає на 4 березня, в усі решту часу – на 5 число.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)