Біографія Софокла
Софокл (496-406 до Р. Х.) народився в Колоні – передмісті Афін, природні краси якого він оспівав у першому стасиме трагедії “Едіп в Колоні”.
Батько трагіка був багатим ремісником; в його родині були жерці Асклепія – з цим пов’язані, очевидно, заняття Софокла лікарською практикою. Він здобув хорошу музичне та гімнастичне освіту, що дало йому можливість самому писати музику до своїх трагедій і виступати в них в якості актора. Успіх, який увінчав виконання Софоклом ролі царівни Навсікаі, що грає у м’яч (за мотивами VI книги “Одіссеї”), свідчить про спритності і витонченості поета, вихованого в афінських палестрах (спортивних школах).
Софокл був найулюбленішим трагічним поетом грецької публіки V ст. до н. е. Якщо Есхіл 13 раз був переможцем у трагічних змаганнях, то Софокл – 24 рази, і жодного разу за все своє життя він не отримав третє нагороди. Після смерті він був зарахований до лику “героїв”, так що на його могилі приносилися жертви.
Юність Софокла збіглася з епохою політичного та економічного підйому Афін, викликаного перемогою у греко-перських війнах. Звідси постійно висловлюване в трагедіях Софокла віра в розумність і благість світопорядку, у справедливість богів, в силу і можливості людського розуму, в прагнення кожного громадянина чесно виконати свій обов’язок так, як він цей борг розуміє.
Софокл – поет розквіту афінської демократії. Його величезний успіх у сучасників пояснюється не тільки його художньою майстерністю, але, очевидно, співзвуччям його поглядів поглядам афінського суспільства V ст. до н. е.
Софокл – співак афінської громадянськості: він ставить у своїх трагедіях найважливіші соціальні проблеми про розумної влади, про борг людини перед колективом, про правильну поведінку людини в суспільстві і т. П.
Як і Есхіл, Софокл був діяльним учасником суспільного життя свого поліса. Він обирався на посаду скарбника союзної скарбниці, на посаду стратега і брав участь у військовій експедиції проти Самоса. Софокл був кращим другом Перикла; дружба ця тривала 20 років, до смерті Перикла від чуми в 429 р. до н. е. е.
Але Софокл був великим реформатором драми, як Есхіл, хоча його драматичну майстерність досягло досконалості: він створив цілу галерею чудових трагічних образів, увів третього актора, зменшив роль хору, удосконалив діалог і т. П. Кожна трагедія Софокла – це закінчений за сюжетом твір і може існувати незалежно від інших частин трилогії. Однак ввівши всі ці зміни в драму, він йшов по шляху, прокладеному Есхілом, і досяг ідеалу, не сходячи з цього шляху.
З 123 трагедій і сатиричних драм Софокла до нас дійшло повністю 7; серед них особливо цікаві трагедії так званого фіванського циклу – “Цар Едіп”, “Едіп в Колоні”, “Антігона”, іноді помилково прийняті за трилогію.
В основі цих софокловскіх трагедій лежить міф про “спадковому прокляття”, навислу над родом фиванских царів і про наслідки цього прокляття, в силу якого цар Едіп, який не знав своїх справжніх батьків, вбив свого батька і одружився на матері.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)