Біографія Платона

Великий давньогрецький філософ Платон (428-348 до Р. X.) був геніальним з учнів іншого найбільшого еллінського мудреця – Сократа. Основа філософії Платона – вчення про ідеї – мало джерелом сократівське заклик до істинного пізнаванню понять, які не суб’єктивні (як стверджували модні сучасники Сократа і Платона – софісти), а складають самостійний безтілесний світ, що існує поза світом чуттєвого. Платон вважав, що тільки в світі ідей і полягає дійсна істина.

Син знатних афінських громадян Аристона і Періктіони, Платон вів походження від легендарного аттического царя Кодра. Багато хто з родичів матері Платона були видними політиками. Його дядько, Хармід, брав участь у знаменитому аристократичному уряді “тридцяти тиранів”. День народження Платона – 7-го Фаргеліон (21 травня) – припадав на число, яке древні греки святкували як день народження бога Аполлона. Багато шанувальників філософа вважали його втіленням цього божества. В Елладі розповідали легенди про те, що надзвичайний красномовство Платона було дано йому в дитинстві музами, які послали бджіл покласти на уста дитини чудесний мед.

Юність Платона припала на роки, що слідували за великою епохою Перікла. Афінська освіченість в цей час процвітала. Але Перікл занадто потурав бажанням демократичної черні, і після його смерті переважання легковажної народної натовпу принесло Афінам чимало лих. Сім’я Платона і сам філософ належали до аристократичної опозиції, що мріяла зжити у співгромадян сильно поширилися після Перикла лінощі, балакучість, боягузтво і користолюбство.

Справжнє ім’я Платона – Аристокл. Міцно закріпилася за ним прізвисько “Платон” (“широкий”) філософ отримав в юності чи то за свої широкі груди, чи то за широкий лоб. Походить з багатого класу, Платон мав кошти змолоду долучитися до чудовій афінському освіті. Крім різних галузей природничого та гуманітарного знання, він займався малюванням і музикою, а в гімнастиці досяг такої досконалості, що, як кажуть, навіть здобув перемогу на олімпійських та Немейских іграх. Володіючи поетичним талантом, Платон в юності пробував складати вірші і драми, але після знайомства на 20-му році життя з великим Сократом кинув літературу і цілком віддався філософії. Кажуть, що Платон дякував небо за чотири благодіяння: що він народився людиною, а не твариною, чоловіком, а не жінкою, греком, а не варваром, і найбільше – за те, що він народився афінським громадянином і сучасником Сократа. І сам Сократ відразу розгледів в Платоне філософський геній.

Загибель улюбленого вчителя, присудженого афінським народом до смерті по преувеличенному звинуваченням (399 р до Р. Х.), посилила в Платоне неприязнь до демократії. Він відійшов від участі в громадському житті рідного міста і ще наполегливіше віддався науковим дослідженням. 30-річний Платон залишив Афіни і відправився в тривалу подорож, розраховуючи зустрітися під час нього з мудрими людьми різних країн і почерпнути від них глибокі пізнання. Він прожив якийсь час у місті Мегаре, в іншого учня Сократа – Евкліда, який намагався поєднати сократізм з діалектикою елейскої школи. Потім Платон вивчав в лівійській Кирене геометрію у математика Феодора. Потім він близько трьох років жив у Єгипті, і деякі біографи стверджували, що тамтешні жерці ознайомили його зі своїм древнім таємним вченням. З Єгипту Платон хотів їхати до Персії і до індійцям, щоб долучитися до східної мудрості, але відмовився від цього далекої подорожі, хоча, за деякими відомостями, зустрічався з халдеями і магами в Фінікії. Зі Сходу Платон відправився в Південну Італію, вів в Таренте вчені бесіди з правителем цього міста, прославленим піфагорейцем Архітом. З Тарента Платон виїхав на Сицилію.

У Сіракузах правил тоді знаменитий тиран Діонісій Старший. Зять його Діон, юнак великого розуму і високих прагнень, познайомившись з ідеями Платона, представив його тестю в надії облагородити Діонісія ідеалізмом платонівського вчення. Але Діонісій прийшов у страшний гнів, коли Платон сказав йому, що звичайній людині легше набути чесноти, ніж тирану і що щастя і нещастя в житті людини залежить найбільше від того, справедливий він, чи ні. Упорядник збірки біографій філософів Діоген Лаерцій пише, що Діонісій сказав Платону: “Твої мови відгукуються старечої слабкістю!”, А філософ відповідав: “А твої – тиранством”.

Діонісій відіслав Платона до спартанського послу Полліс. Платон був громадянином ворожих Спарті Афін, і сіракузький тиран потай вселив Полліс думка схопити філософа і продати його в рабство. Полліс так і поступив на острові Егіна, і з невільництва Платона ледве встигли викупити за чималу суму друзі. На 40-му році життя він повернувся в рідні Афіни з мандрів, що тривали близько десятиліття.

Платон заснував в Афінах філософську школу. Він влаштував її на північний захід від міста, в Академії – гаю, присвяченій міфічному герою Академ і богині Афіні. Школа Платона була загальнодоступною. Лекції філософа могли слухати всі бажаючі, незалежно від віку, добробуту та суспільного становища. Академія користувалася у афінян великою популярністю, хоча мало сенсу в складних філософських питаннях народ часто розходився, коли Платон починав бесіди про занадто тонкі матерії.

Діяльність Платона в Академії тривала близько 40 років, але переривалася ще двома поїздками в Сіракузи. Померлому в 368 р до Р. Х. Діонісію Старшому успадкував його син, Діонісій Молодший. Новий тиран, людина ще молодий, спочатку перебував під сильним впливом свого дядька, вищезгаданого шанувальника Платона, Діона. Зазнавши невдачі в спробі впливати платонівської філософією на Старшого Діонісія, Діон тепер вирішив відновити її відносно Діонісія Молодшого.

Дізнавшись від Діона, що новий сіракузький владика володіє багатьма похвальними якостями, Платон загорівся думкою здійснити в Сицилії політичні ідеали, розвинені їм у творі “Держава”. Так відбулася його друга поїздка в Сіракузи (367-365 до Р. Х.). Спочатку Платон був прийнятий там з великими почестями і придбав повагу молодого тирана. Кажуть, що палац Діонісія оточило ціле хмара пилу, бо під керівництвом Платона безліч знатних осіб стало займатися геометрією і креслити фігури на піску. Але легковажний Діонісій незабаром підкорився впливу розпусників, які ненавиділи ідеалістів Платона і Діона. Товариші по чарці вселяли молодому правителю, що Діон збирається відібрати в нього трон. Діону, а потім і Платону довелося виїхати з Сіракуз. Платон повернувся до Афін і відновив викладання в Академії.

Але навколо снискали широке повагу Діона в Греції згуртувалася сильна партія. Вона придбала багато прихильників і в Сіракузах. Під тиском цього угруповання Діонісію довелося повернути на батьківщину Діона. За викликом Діона в Сіракузи знову – вже втретє – поїхав і Платон (361 р до Р. Х.). Однак ворожнеча партії Діона і її сіракузьких супротивників незабаром дійшла до великої гостроти. Діон був знову вигнаний, а старого Платона перевели з палацу в квартал найманих військ. Там його збиралися вбити, і життя філософа врятувало лише впливове заступництво піфагорійця Архіт Тарентський. У 360 р Платон повернувся в Афіни. Діон три роки потому збройною силою вигнав Діонісія Молодшого із Сіракуз, а й сам зміцнився там лише ненадовго.

Залишок життя Платон провів в Афінах, продовжуючи викладати в Академії, де у нього з’явився великий учень – Аристотель. Платон помер тихою кончиною на 81-му році від народження, в 348 до Р. X. І за життя великого філософа, і після смерті його особа була оточена загальною повагою. За Греції ходили яскраві розповіді про скромність, розумі, самовладанні і інших високих душевних якостях Платона.

Головна частина філософсько-літературної спадщини Платона – його знамениті діалоги.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Біографія Платона