Біографія Октавіо Пас, лауреат Нобелівської премії
Офіційні представники Нобелівських установ постійно підкреслюють, що весь хід поточних або обговорень, що відбулися чергових кандидатур на нагороду обов’язково зберігається в таємниці. Проте журналісти щось все-таки дізнаються, щось домислюють і наполегливо проводять свої, паралельні обговорення. За їхніми джерелами ім’я мексиканського поета, філософа й есеїста Октавіо Паса вперше прозвучало в Нобелівському комітеті Шведської академії ще півтора десятиліття тому, а при голосуваннях 1987 його кандидатура виявилася на другому місці, слідом за Йосипом Бродським.
Наскільки це відповідає дійсності, сказати важко, але на правду схоже. Октавіо Пас, названий лауреатом Нобелівської премії на 77-му році життя, давно вже визнаний одним з провідних майстрів слова не тільки в Латинській Америці, а й в усьому світі. Ще в 1981 році він отримав премію Сервантеса – найпрестижнішу літературну нагороду в іспаномовному світі. Не оминули його і багато інших національні та міжнародні премії, а також почесні ступені.
У нашій країні творчість Октавіо Паса відомо порівняно мало.
Воно хоча й не замовчувалося зовсім, але не отримувало гідного відгуку, особливо в частині прози. Причиною тому, як це не парадоксально звучить, інтерес, що проявляється мексиканським письменником до російської словесної культурі. Відомі його роботи про Достоєвського, Пacтepнаке та ін. Вони дуже цікаві, відрізняються глибиною і оригінальністю авторського мислення, проте погано узгоджувалися з прокрустове встановленнями радянських законників від літератури. Тепер, мабуть, можна сподіватися на краще.
Дослідники творчості Октавіо Паса відзначають високий інтелектуалізм, сприйнятий від європейської культури, увага до індіанським витоків національного світосприйняття і творче освоєння досвіду сучасної латиноамериканської літератури. Витоки цих особливостей вбачаються в його біографії.
Октавіо Пас народився в столичному місті Мехіко в сім’ї адвоката. На батьківщині він скінчив католицьку школу. Здобував освіту в університетах США та Іспанії. В Іспанії, що переживала в ті роки катастрофічні злами у своїй історії, він познайомився не тільки з політичними платформами, а й з найбільшими злетами іспаномовної поезії. Там його застав початок громадянської війни 1936- 1939 років. Молодий мексиканець взяв участь у боях на боці республіканців.
Тоді ж з’явилася одна з перших поетичних публікацій Октавіо Паса, назва якої повторювало центральний гасло республіканців – “Но пасаран” (“Вони не пройдуть”). Незабаром за цим вийшли збірки поезії “Людський корінь” і “Під твоєї ясною тінню”. На першому етапі творчість Октавіо Паса тяжіло до сюрреалізму, хоча вже тоді звертали на себе увагу самостійність його погляду на світ і самобутність художнього почерку.
У 1938 році, повернувшись в Мехіко, Октавіо Пас заснував поетичну групу “Тальер” (“Майстерня”), що випускала однойменний журнал і проіснувала близько трьох ліг. До групи входили молоді столичні поети. Вважалося, що її назва свідчить про прагнення створити в цьому літературному співтоваристві по-справжньому демократичну атмосферу.
У маніфесті групи, складеному О. Пасом, стверджувалося, що хрест і прокляття сучасного поета в рефлексії, в пасивній позиції по відношенню і до самого себе і до навколишнього світу. Автор виходив з того, що мистецтво повинне задаватися метою “змінити людину”, ставлячи його перед необхідністю вибору, примушуючи до дії. Йому уявлялося, що, змінюючи людини, можна змінити світ.
Важливу роль у літературній долі поета зіграла його служба на дипломатичному поприщі. Вона почалася в 1945 році і тривала два з половиною десятиліття. О. Пас побував на високих представницьких постах у Швейцарії, Франції, Японії, з 1962 по 1968 роки обіймав посаду посла Мексики в Індії. Близьке знайомство з культурою Заходу і Сходу розширило його кругозір, додало творчості велику глибину і всеосяжність. Правда, один час його суспільні погляди істотно социологизировать. Зокрема, він тоді писав: “Для того щоб змінити людину, потрібно спочатку змінити суспільство. І світ. Буржуазне суспільство має бути зруйновано, тільки тоді людина взагалі і людина-поет стане господарем своєї долі “. Але життя складніше будь-яких схем, і в центрі творчості О. Пaca завжди залишалася людина, особистість.
Серед поетичних збірок, крім названих, вважаються найбільш характерними і суттєвими “Між каменем і квіткою” (1941 рік), “На краю світу” (1942 рік), “Свобода під чесне слово” (1949), “Насіння для гімну” (1954 ), “Камінь Сонця” (1957), “Вода і вітер” (1959), “Два і один – три” (1961), “Саламандра” (1961), “День Удайпура” (1963), “Весь вітер” ( 1966). Критики вбачають основні особливості його поезії в інтелектуальному складі мислення, схильності до медитації, підвищеної метафоричності, а також в чуттєвості.
Відомий Октавіо Пас і як перекладач. Їм виконані переклади на іспанську середньовічного англійського поета, родоначальника так званої метафізичної школи Джона Донна, одного із засновників символізму француза Стефана Малларме та іншого француза Гійома Аполлінера, а також американського футуриста Едварда Каммінгса та ін. До книги, де зібрані ці переклади, він включив також свої міркування про мистецтво перекладу і розповідь про власну роботу.
Як дослідник літератури О. Пac відомий низкою книг і нарисів – про життя і творчість нікарагуанця Рубена Даріо, мексиканців Рамона Лопеса Веларде і Хав’єра Вільяуррутія, іспанця Луїса Серіуди, португальця Фернандо Пессоа та ін. Їм написані також книга, присвячена аналізу філософських, соціологічних і естетичних концепцій сучасного французького етнолога і соціолога Клода Леві-Строса, книга про трактуваннях проблеми тіла і душі, матеріального і духовного в різні історичні та релігійні епохи, кілька книг про проблеми мистецтва та літератури, в тому числі одна у формі діалогу між автором і вигаданим співрозмовником. О. Пас – укладач кількох антологій мексиканської поезії. Важливого значення надають його викладацької діяльності в університетах США та Європи.
Але якщо задатися питанням, що ж принесло найбільшу популярність Октавіо Пасу на батьківщині, то, поряд з поезією, доведеться назвати його праці з історії Мексики – ряд книг та окремих есе. Намагаючись дати філософську інтерпретацію мексиканської дійсності, Октавіо Пас запропонував власну концепцію історичного розвитку Мексики. Спрощуючи, можна сказати, що центральне місце в цій концепції відводиться насильству конкістадорів над індіанцями. Це насильство, вважає вчений, до теперішнього часу визначає суспільну і духовний стан нації, і завдання мексиканців полягають у тому, щоб зжити в собі цю спадщину і знайти свою справжню сутність, звернену не в минуле, а в майбутнє.
Думається, що цей погляд був би цікавий і нашому суспільству, вся сьогоднішня життя якого намертво, кров’ю спаяна зі світовим злом, вчиненим нами в минулі десятиліття XX століття.
Дізнавшись про нагороду, Октавіо Пас сказав: “Повідомлення про премії прийшло зовсім несподівано. Але це робить її ще більш приємною. Значення премії не в тому, що вона вносить ім’я в історію, а в тому, що допоможе познайомити з моєю творчістю ширші кола читачів. Кожен письменник потребує читачах “.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)