Біографія Кам’янського Василя
Непередбачувана гра долі піднесла доглядачеві золотих уральських копалень Каменському несподіваний сюрприз – його дружина в квітні 1884 році народила йому спадкоємця в каюті пароплава, курсував по Камі. Василь Васильович Каменський, а саме йому так пощастило з місцем народження, раннє дитинство своє провів у скромному уральському селі Усть-Борівське. Хлопчик рано втратив батьків і переїхав до Пермі, де був узятий на виховання сім’єю рідної тітки – Олександри Трущовой. П’ятирічному Васі надовго запам’ятався двоповерховий будинок родичів на березі Ками, де прямо у дворі бив з-під землі найчистіший ключ, гудки пароплавів на річці, вічно наповнена суєтою міська пристань. Чоловік тітки, керуючий пароплавством, незабаром помер, і Василю довелося перервати навчання в школі і відправитися працювати. Але рутинна праця в конторі не дуже надовго захопив юнака, чия нестримна енергія наполегливо вимагала виходу. Несподіване захоплення театром розвернуло життя Каменського В. В. абсолютно в іншому напрямку: він виїхав з Пермі в складі гастролює театральної трупи. З Москви в Тамбов, з Севастополя до Туреччини переїжджали актори, поки під час чергових гастролей не відбулися знайомство, під час якого біографія Кам’янського Василя Васильовича зазнала ще один крутий поворот. За порадою знаменитого Мейєрхольда, високо оцінив поетичний монолог, складений молодим актором, Каменський вирішив впритул зайнятися літературою.
Перші вірші, написані в 11 років, юний автор не сприймав всерйоз. Його творіння побачили світ набагато пізніше, коли в 1910 р вони увійшли до складу збірника творів молодих поетів “Садок суддів”. До цього часу в життя молодої людини прийшло нове захоплення: його з нестримною силою стало манить до себе небо, і він виїхав до Європи навчатися майстерності авіатора. Льотна біографія Кам’янського Василя була виключно насиченою, блискучі польоти в ній чергувалися з прикрими падіннями. Захоплення небом не завадило автору-продовжити свої досліди з літературним словом і порадувати читачів поемою “Стенька Разін”, книгою “Дівчата босоніж” і збіркою віршів з заінтригувати публіку назвою “Танго з коровами”. Причому в останньому своєму творінні автор примудрився епатувати читачів уже одним його зовнішнім виглядом: п’ятикутна книжечка з жовтих кімнатних шпалер викликала непідробний інтерес у публіки.
Революцію Каменський прийняв захоплено, причому захоплення його був абсолютно щирим і непідробним. Це був той випадок, коли натурі поета, безмірно енергійної і волелюбної, дух революції виявився повністю співзвучний. Творчість Кам’янського В. В. в постреволюційний період стало набагато менше епатуючим публіку: слова сердечніше і простіше, а сама побудова фраз – струнке і спокійне, без віртуозних експериментів в синтаксисі – дозволяло легше і ясніше висловити думки і почуття талановитого автора. Творчий шлях Василя Васильовича Кам’янського після революції був багатий творами різних жанрів: з-під його пера виходили поеми ( “Іван Болотников”), романи ( “Пушкін і Дантес”) і просто вірші ( “Паровоз Жовтня”, “Поема про Камі”) . На жаль, життя Каменського, така надзвичайно яскрава і насичена в першій своїй половині, після 60-ти років майже втратила для поета сенс. Марить польотами, він виявився прикутим до ліжка після ампутації обох ніг і лише в своїх замальовках вихлюпував тугу по небу, зображуючи химерні творіння своєї фантазії, які могли б піднести людину над землею. Помер поет щасливим, побачивши в 1961 р живе втілення своєї мрії – політ людини в космос.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)