Біографія Гійома Аполлінера
Гійом Аполлінер – ім’я цього блискучого французького поета, перш за все, асоціюється у більшості читачів з європейським авангардом початку 20-го століття, а його творчість сприймається як сполучна ланка між класичним періодом французької поезії і епохою сюрреалізму в мистецтві.
Життя Аполлінера, точніше сам факт його народження, – історія певною мірою загадкова і містична. Народився майбутній поет у Римі, в жаркому серпні 1880 року. Ім’я батька поета невідомо, за деякими даними, ним став італійський офіцер. А ось ім’я матері відомо точно: нею була юна і навіжена Анжеліка Костровицька – дочка польського шляхтича. Хлопчик був зареєстрований в римській мерії як син невідомих батьків під ім’ям Аполлінарій Дульчіні. Згодом поет не раз використовував цей факт, поширюючи легенди про своїх предків, якими називав то папу римського, то Наполеона, то князя Монако. Дитинство малолітній син знатного польського роду провів в Італії, навчання проходив в навчальних закладах Ніцци і Монако.
Творчий шлях Гійома Аполлінера почався в Ніцці, де в рукописної газеті “Месник” з’явилися його перші вірші. Замість свого справжнього прізвища по матері (Вонж-Костровицький) юний поет вважав за краще спочатку підписувати свої творіння ім’ям Гійом Макабр, а потім взяв псевдонім, який склав з двох своїх імен, даних йому при народженні (Вільгельм і Аполлінарій).
Біографія Гійома Аполлінера вся виткана з тонкого мережива епізодів любовних пригод поета і подій його життя. Кожне нове почуття викликало в душі наївного і вразливого юнака такий шквал емоцій, що вони вихлюпувались через край в його творах. Перший цикл віршів “Ставло” був присвячений валлонка Марії Дюбуа, в основу збірки “Алкоголи” лягло нерозділене почуття молодого поета до англійці Анни Плейден. Потрапивши в 1911 році в тюрму за безпідставним звинуваченням у крадіжці з Лувра знаменитої “Джоконди”, Аполлінер створює “Зону” і “Вандем’єр”, продовжуючи тим самим кращі традиції “тюремної лірики” в дусі Поля Верлена.
Запаморочливі романи, щасливий час епохи вільних художників на Монмартрі і легендарний монпарнасовскій “Вулик”, битви на полях першої світової війни – біографія Аполлінера вкрай насичена подіями. У 1916 році, провівши майже рік на передовій і отримавши важке поранення в голову осколком снаряда, Гійом Аполлінер повертається в мирну обстановку і гарячково занурюється в бурхливу літературне життя. У 1917 році, назвавши свій твір “перс Тіресія” сюрреалістичної драмою, Аполлінер тим самим дає назву цілому течією в мистецтві – дивним, не всіма до кінця сприйнятим, загадкового і багатозначного. І насправді: навіщо ставити розділові знаки в віршах, коли розмежувати слова і думки можна просто ударом серця? Знайти красу в огидному і відшукати потворність в красі, описати все це легко і невимушено, віртуозно граючи словами і фразами – цим мистецтвом Аполлінер володів досконало. Помер поет у 1918 році в Парижі, залишивши в спадщину нащадкам свої витончені, граціозні і неоднозначні творіння. Творчість Аполлінера, що народилося на стику двох культур, дало підставу значно пізніше Іллі Еренбургу назвати поета людиною нового століття, злегка “припудрених” пилом доріг старої Європи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)